Щорічно твори нобелівських лауреатів масово перекладаються на усі можливі мови та поширюються світом, диктуючи певну літературну моду. А твори лауреатів минулих років часто стають програмними та класичними, витримуючи багаторазові перевидання великими накладами різними мовами світу. Щороку новий лауреат стає літературною зіркою, про яку говорять і критики, і видавці, і читачі. Оскільки Нобелівську премію вручають не за окремий твір, а за весь творчий доробок та загальний внесок автора у літературу, тому часто перевидаються майже усі твори новоспеченого лауреата.
На теренах нашої країни ситуація є трохи інакшою. Ім’я лауреата стає відомим та обговорюється на сторінках літературних журналів та на різних культурологічних інтернет-платформах, проте ознайомитись саме з творчим доробком лауреата читачам не так просто. Найчастіше українським читачам доводиться задовольняти власну цікавість, читаючи російські видання цих авторів. Видавництва та видавничі компанії РФ є потужнішими та багатшими за українські, вони швидше купують права на переклад, видають твори нових Нобелівських лауреатів та імпортують їх в Україну.
Наприклад, твори лауреатів останніх трьох років - Еліс Манро, Мо Яня та Тумаса Транстрьомера - окремими виданнями в Україні випущені не були, українською деякі поезії або уривки з творів можна прочитати лише у журналі «Всесвіт».
Вітчизняним читачам не були доступні твори більшості зарубіжних авторів, тому окрім видань нових лауреатів Нобелівської премії, варто перевидавати і твори лауреатів, що отримали премію дуже давно.
Станом на 2013 рік загальна кількість усіх видань, як окремих, так і збірних, до яких увійшли твори лауреатів премії з літератури, - 191. Серед них - 168 окремих видань, що складає 88,5 % від загальної кількості, та 22 збірних видання (11,5 %).
Найбільшу кількість разів видавали твори Редьярда Кіплінґа - 12. Більшість з цих видань - твори Кіплінга для дітей, оскільки деякі з них можна назвати класикою дитячої літератури. Тому серед видань бачимо «Ріккі-Тікі-Таві», «Мауглі з Книги Джунглів» та казки Кіплінґа.
На другому місці за кількістю видань - драматург Бернард Шоу. Вперше українською драми Шоу вийшли ще до отримання ним Нобелівської премії - у 1913 році, останнє видання вийшло зовсім недавно - у 2012. Усього українською було випущено 9 видань творів Бернарда Шоу.
Твори Віслави Шимборської, Чеслава Мілоша, Ґерхарта Гауптмана та Армана Сюллі-Прюдома видавались українською по сім разів, а твори Генріха Белля, Франсуа Моріака та Томаса Манна - по шість. Але варто зауважити, що у цьому рейтингу враховувались як окремі видання, так і ті, що включались у збірки та антології.
Видавництво, що за всі роки видало найбільше творів нобелівських лауреатів (34 видання), - це радянське «Дніпро». На другому місці - харківське видавництво «Фоліо», на рахунку якого 27 видань. На третьому місці - «Юніверс» («Видавництво Жупанського»), створене редакцією журналу «Всесвіт», що випустило 24 видання.
Серед творів нобелівських лауреатів, виданих українською, переважає проза, вона складає 62,5% від усіх виданих творів. Поезія - на другому місці (28 %). І всього лише 9,5 % від усіх видань складає драматургія. Приблизно таке саме співвідношення зберігається і при врученні премії - автори-прозаїки нагороджуються частіше, ніж поети та драматурги. У випадках з вітчизняними виданнями це також можна пояснити тим, що зробити якісний переклад поетичного твору набагато складніше, аніж прозового.
Немає коментарів:
Дописати коментар