Зима без зимнього настрою…

Що ж це коється? На календарі зима у розпалі, адже закінчується січень та починається лютий. Проте в останні роки клімат так змінився, що справжня класична зима з морозами та снігом приходить на декілька днів та іноді повертається протягом сезону. От ми і бачимо на календарі зиму, а надворі осінь або весну. Сонце світить м’яко, пробивається трава, здається і не було нещодавно снігу та морозу до двадцяти градусів нижче нуля. У таку погоду не думаєш про холод та випробування. Хочеться взяти книгу та присісти на лавку десь у парку насолоджуватися теплими променями на обличчі.

Добірка цікавих книг на будь-який час

Останні події в світі та Україні змусили людей більше часу проводити вдома. Спочатку це було дивовижно і в чомусь навіть приємно. Всі відіспались, надивились фільмів, поласували улюбленими стравами. Потім розібрали завали в шафах, кладовках, на балконах... Через деякий час все це набридло й вже почало дратувати. Почалися сімейні чвари, побільшала кількість розлучень. Далі отямились, почалися пошуки нових справ у вільний час. Хтось освоїв нові професії. Під час дистанційного навчання школярів батьки підтягнули свої знання шкільної програми. Реалії повсякдення змусили повернутися до книги і читання. Адже читання книг може бути дуже захоплюючим заняттям, якщо правильно підійти до вибору автора та твору.

Є книги, які здатні змусити забути про улюблений телесеріал і перегляд стрічки новин в Facebook. Вони затягнуть в невідомий світ з перших сторінок, поглинуть всю увагу без залишку.

«... абсурд не в людині і не в світі, але в їх спільній присутності» (Альбер Камю)

Останнім часом життя навколо нагадує мені «літературу абсурду», для якої характерні підкреслена відсутність причинно-наслідкових зв’язків, гротескна демонстрація нісенітності, парадоксальності і безглуздості людського буття. 

Література абсурду – це хаотичне нагромадження випадковостей позбавлених сенсу і не підпорядкованих жодним закономірностям. 

Нобелівська премія з літератури 2020 року

Говорячи про присудження Нобелівської премії з літератури 2020 року потрібно відзначити (крім особистості і творчості лауреата), що на цей раз обійшлося без скандалу. Цього року перша реакція на присудження Нобелівської премії з літератури - одностайно доброзичлива. Лауреатом стала американська поетеса Луїза Глюк.

Вона удостоєна Нобелівської премії з літератури 2020 року "за чистий поетичний голос, який відрізняється суворої красою і робить особистісне буття універсальним". Вона пише вільним асоціативним віршем, не дуже звичним читачеві української літератури, але дуже поширеним в Америці і Західній Європі.

Критичні голоси, що лунали раніше, стосувалася, насамперед, невдалого вибору Академії. Її дорікали за занадто "політкоректний" вибір на шкоду відомим письменникам, за присудження Нобелівської премії по літературі неписьменники (наприклад, Бобу Ділану).

Луїза Глюк - поетессса, її вірші далекі від політично актуальних реалій, вона пише про "вічне". В анотації до книги "Дикий ірис" говориться, що в ній йдеться про відносини "з миром, з собою, з чоловіками", про "красу і трагізм життя". Критики відзначають "позаконфесійного містику" і "тонкий психологізм" її віршів.

Добірка історичних романів на самий вимогливий смак

 Теплі дні потроху відходять. Вже маємо прохолодні ранки, ранні сутінки. В такий час хочеться посидіти дома під теплим плєдом з чашкою ароматного чаю та погортати сторінки улюблених книг.

Пропонуємо добірку романів історичної тематики. Кожен знайди тут книгу собі до смаку. 

Ольга Кобилянська і книга та читання

Книга супроводжує Ольгу Кобилянську з того моменту, як вона навчилася читати. Навчилася читати вона навіть не українською мовою, не німецькою, а польською. А перша прочитана книга була чеською мовою. 

Вона входить у світ книги, у світ читання. І далі вже пішло: шукає, хапає, ловить ті книги. Можна пригадати промовисту цитату з "Природи", що Толстой був її Богом, а Шевченка знала майже напам’ять.

Чому 18-річна Кобилянська захотіла вийти заміж? А вийти заміж вона хотіла навіть не за конкретного чоловіка (вона знала його за розповідями свого брата), а за його бібліотеку. Віддатись за бібліотеку. А він був людиною відомою і цікавою, як вже потім ми почали з’ясовувати. Пан Вробль, який був деканом філософського факультету, який підписував всі табелі Іванові Франку – то не "остатна" людина була в нашому університеті. Для Кобилянської то була "стара мумія" – так вона його йменувала, не зовсім коректно, але її не цікавила його постать, її цікавило те, що вона одержить змогу читати, виобразовуватися, як вона казала. Бо ж єдиний шлях для того, щоби щось дізнатися – книга. І, живучи в абсолютно провінційному Кимполунзі, вона шукала книгу. А тут така можливість: потрапити до Чернівців у широкий культурний світ, вийти заміж.. Як вона себе рекламує в листі до пана Вробля (якого так і не надіслала), який потім використала в повісті "Через кладку", де пише, що їй 18 років, що донька чесних батьків, не зовсім гарна , але буде вірною дружиною, відданою, лише щоби дали їй можливість користуватися бібліотекою...

Словники української мови: найперші та найвідоміші

Словники – це та скарбничка, з якої можна черпати досвід і знання всього людства. Словники – це не лише довідники, але й елемент національної культури: адже в слові втілено багато граней народного життя. Все багатство й різноманіття лексичних запасів мови зібрано в словниках. Французький письменник Анатоль Франс назвав словник «всесвітом, розташованим у алфавітному порядку».

На сьогоднішній день існує безліч словників як тематичних, так і мовних. Вони допомагають розширити кругозір і підвищити наш культурний рівень.

«Проблеми у мене бувають, але ж на те й проблема, щоб знайшлося рішення»

Нещодавно незрівнянному Гаррі Гаррісону виповнилося б 95 років. Генрі Максвелл Демпсі народився 12.03.1925 р. За своє життя Гаррі Гаррісон опублікував близько шістдесяти романів. Був віце-президентом товариства «Американські письменники науково-фантастичного жанру» (1968-1969), Членом Британської Науково-Фантастичної Асоціації, президентом «Всесвітньої НФ», лауреатом премій Неб’юла та ін... Неодноразово входив в шорт-листи премій «Х’юго» і «Локус». Крім того, мав статус почесного патрона Всесвітньої Асоціації Есперанто, яка підтримує існуючу з 1887р. міжнародну штучну мову есперанто, якою неодноразово спілкуються герої його творів. Пам’ятаю, як завдяки Джиму Ді Грізу мріяла вивчити есперанто…мрії-мріїї.

Це плач і сміх. Це саме життя (роман-вибух "№ 1" Остапа Дроздова)

Остап Дроздов - відомий український журналіст, політичний оглядач, незмінний автор та ведучий політичної програми «Прямим текстом» та авторського хард-ток-шоу Drozdov на телеканалі ZIK. Піонер суб’єктивної журналістики в Україні, один із найуспішніших та найупізнаваніших журналістів Західної України. У професійній журналістиці - з 1998 року. Починав у легендарній газеті «Поступ» (відділ інформації, згодом – відділ політики). З 2003 року - заступник головного редактора західноукраїнського тижневика «Аргумент-Газета», співавтор концепції «жовтого» видання. За лічені місяці наклад «Аргумент-Газети» зріс із 4 тисяч примірників до 30 тисяч. У 2005 році очолив перший аналітичний тижневик Львова «Аргумент Влада». Як головний редактор видання у 2006 році отримав найвищу національну відзнаку в галузі журналістики - «Золоте перо» (номінація «Відкриття року»). У 2007 році заснував політичну телевізійну програми «Прямим текстом» (Львівська облдержтелерадіокомпанія). Програма стала явищем в інформаційному просторі завдяки нестандартній манері автора, яка базувалася на невимушеній манері ведення, гостроті й несподіваності запитань, широкому вжиткові аргонізмів, діалектизмів та розмовної лексики. Своєю програмою Остап Дроздов започаткував жанр імпровізаційного, безсценарного інтерв’ю.

Видання книг Нобелівських лауреатів українською мовою (трохи статистики)

Щорічно твори нобелівських лауреатів масово перекладаються на усі можливі мови та поширюються світом, диктуючи певну літературну моду. А твори лауреатів минулих років часто стають програмними та класичними, витримуючи багаторазові перевидання великими накладами різними мовами світу. Щороку новий лауреат стає літературною зіркою, про яку говорять і критики, і видавці, і читачі. Оскільки Нобелівську премію вручають не за окремий твір, а за весь творчий доробок та загальний внесок автора у літературу, тому часто перевидаються майже усі твори новоспеченого лауреата.

«Зрештою людині надане всього одне життя – чому ж не прожити його як слід?»

«Хочу пожити недовго, але весело», – повторював Джек Лондон за словами Ірвінга Стоуна, одного з його біографів. На жаль, так і сталося. Американський письменник народився 12 січня 1876 р., а помер 22 листопада 1916 р., страждаючи одночасно від декількох хвороб, здобутих ним у подорожах світом.

Нобелівські лауреати з літератури 2018 та 2019 років

Названо ім’я лауреата Нобелівської премії з літератури. В 2019 році ним став австрієць Петер Гандке. Нагороду, яку Нобелівський комітет не зміг вручити 2018 року, отримає польська авторка Ольга Токарчук.

10 жовтня Нобелівський комітет у приміщенні Шведської академії назвав ім’я лауреата премії з літератури 2019 року – австрійського письменника Петера Гандке. Як заявив представник академії, його відзначили «за впливову роботу, яка з лінгвістичною майстерністю вивчає периферію та специфічність людського досвіду».

Автор, який дивує

Мало який літератор може зрівнятися з письменницькою майстерністю Юрія Косача. Творчість письменника й далі є здебільшого білою плямою на тлі історії української літератури. Розуміння постаті Косача рідко виходить за рамки так званої «контроверсійности», а його художні твори залишаються недооціненими, а що гірше - незнаними і непрочитаними.

Юрій Косач – український письменник, небож Лесі Українки та онука Олени Пчілки. Косач був поетом, прозаїком, драматургом, журналістом, есеїстом, редактором. А наприкінці життя він почав ще й малювати.

У 1970-х роках Улас Самчук передбачав, що настане час, коли тексти Юрія Косача (1908–1990) буде прочитано й осмислено, а його біографію - написано.

Бо не дивлячись на всю його хамелеонщину, за ним водиться і щось інше. Він автор цілого ряду літературних писань, які, без сумніву, знайдуть місце в історії літератури нашої мови, за сто років його біограф буде писати про його теперішні походеньки з поблажливою посмішкою, як це пишеться тепер про такі справи Байрона чи Бальзака…

Сьогодні остання видана книжка Косача – збірка історичної прози «Сеньйор Ніколо» (К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018). «Сеньйор Ніколо» – це незавершений біографічний роман про Гоголя (на основі його листів), який Косач писав у 1950-х роках і в який Косач закладає свої проблеми культурних орієнтацій та національної належності. Ці теми були магістральними у його творчості.

Вражають історичні оповіда­ння та повісті у книзі «Сеньйор Ніколо», зокрема про історичні постаті: графа Ан­дрія Розумовського - приятеля і мецената Бетховена; Дмитра Бортнянського; Миколу Гоголя, які волею долі служили росій­ській імперії, але мали невгаси­ме українське серце.

Книга з'явилась в фонді художньої літератури наукової бібліотеки МДУ. Запрошуємо до ознайомлення!

«Мені подобається спів птахів, подобається передзвін моїх сріблястих тополь, але найбільше люблю я слухати сміх сина в моєму саду»

Останнім часом цей пречудовий, найголовніший для мене у світі звук я чую кожного вечора ще й завдяки Астрід Ліндгрен та її творам  «Пеппі Довгапанчоха» та «Малий і Карлсон, що живе на даху»!

Астрід Анна Емілія Ліндгрен народилася 14 листопада 1907р. у Швеції. ЇЇ книги перекладені більш ніж 85 мовами та видані більше ніж у 100 країнах світу. Сьогодні вона відома завдяки своїм творам: «Малий і Карлсон, що живе на даху», «Пеппі Довгапанчоха», «Знаменитий детектив Блюмквіст», «Міо, мій Міо», «Діти з Бешкетної вулиці» та багатьом іншим.

«Єдиний спосіб позбутися спокуси – піддатися їй»

16 жовтня 1854 року народився Оскар Фінгал Вілс Вайлд – англомовний ірландський поет, прозаїк, драматург, яскрава знаменитість свого часу. Найбільш відомий він своїми п’єсами, повними парадоксів, крилатих фраз і афоризмів, а також романом «Портрет Доріана Грея», чий образ відразу згадується, коли мова заходить про Оскара Вайлда.

Чи потрібні бібліотеки в сучасному світі?

Мене турбує, що в XXI столітті люди не розуміють, що таке бібліотеки і для чого вони потрібні. Якщо вважати бібліотеки просто сховищами для книг, то вони можуть здатися застарілими в світі, де багато - але не всі - книги існують в цифровому форматі. Але такий підхід означає, що ви упустили суть.

Я думаю, що це пов'язано з природою інформації. Інформація має цінність, а правильна інформація має величезну цінність. Протягом всієї людської історії ми жили в умовах браку інформації та володіння необхідною інформацією завжди було важливо і завжди цінувалося: коли сіяти, де знайти необхідне, карти, історії. В обмін на таку інформацію завжди можна було отримати їжу та нічліг. Інформація мала цінність і ті, хто їй володів або знав, як її здобути могли на цьому заробити.

«У кожного з нас є своя машина часу: спогади, що несуть нас в минуле і мрії, які переносять нас у майбутнє»

«Війна світів» (1898), «Машина часу» (1895), «Невидимець» (1897), «Острів доктора Моро» (1896), роман-антиутопія «Коли прокинеться той, хто спить» - це лише краплинка творів письменника-фантаста  Герберта Джорджа Уеллса, що дарує нам світ сміливих наукових ідей, зухвалих відкриттів та вражаючих експериментів.

На війні як на війні... (роман Ніколаса Борна "Фальшивка")

Роман Ніколаса Борна "Фальшивка" став культовою книгою і інтелектуальним бестселером для кількох поколінь читачів. У 1981 році роман буkj екранізованj Фолькером Шлендорфом.

Герой, журналіст Лашен - дуже своєрідна особистість, схильний до самокопання і розлогих плутаних міркувань. Про таких, як він, кажуть «собі на думці». Дуже складно зрозуміти людину, коли він сам не розуміє, чого він хоче: від себе, від життя, від людей навколо, відчуває тільки, що все навколо фальшиво, і він посеред всього цього несправжнього жалюгідна нікчема. Причому, один лише раз він обмовився: ах, людей по-справжньому вбивають, як ніби в перший раз це усвідомив. Читачу дуже складно було зрозуміти переживання Лашена з приводу його бездушності, байдужості, якоїсь відстороненості від усього того, що відбувається.

Формула щастя... Чи є вона?!

Володимир Чеповий - успішний бізнесмен, автор цікавих соціальних проектів - неординарна в усіх відношеннях людина. Одного разу все його благополуччя і життя,  що склалася, виявилися під ударом. На цьому важливому життєвому перехресті Володимир багато усвідомив і не побоявся круто розгорнути траєкторію своєї долі. Володимир Чеповий розробив власну гіпотезу сенсу життя і формулу щастя, яку, разом з журналісткою Ганною Ясною, описав в книзі «Перехрестя». До книги увійшов семирічний практичний і теоретичний досвід автора, розробки заснованого ним «Інституту вивчення щастя», витяги з різних філософських вчень і звичайна життєва мудрість.

Як вбити в дітей бажання читати (продовження теми)

Про один із способів вбити в дитини бажання читати ми вже почули. Кому цікаво можна повернутися сюди - "Погані" автори, або Як відбити в дітей бажання читати. Сьогодні - продовження теми.

Є ще один спосіб знищити любов дітей до читання - переконатися, що поблизу немає взагалі ніяких книг і місця для читання.

Я думаю, у нас є зобов'язання перед майбутнім. Зобов'язання і борг перед дітьми, перед дорослими, якими ці діти стануть, перед світом, в якому вони будуть жити. У всіх нас: читачів, письменників, громадян - є зобов'язання.