Про Василя Стуса (6 січня - ювілей з дня народження поета)

14 січня у Київському міському будинку вчителя відбувається Свято Різдвяних Василів. Адже саме на Різдво Христове 1938 року прийшов у світ Василь Стус, 1901 року – Василь Чумак, 8 січня 1935 року – Василь Симоненко, 12 січня 1894 року – Василь Еллан-Блакитний.

Літературні критики - в Україні і поза Україною - визнають, що Василь Стус був найбільш масштабною постаттю в українській поезії другої половини, а може й цілого, ХХ століття. 

Премія ім. Василя Стуса

Щороку на Різдвяні свята Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ) присуджувала премії імені Василя Стуса. Саме 12 січня 1972 р. в Україні почалися чергові репресії щодо української інтелігенції, внаслідок чого В. Стус і найактивніші з покоління шістдесятників опинилися за ґратами. З ініціативи світлої пам’яті В’ячеслава Чорновола 12 січня в радянських політичних концтаборах відзначалося голодовками й протестами як День українського політв’язня.

Цю премію 1989 року заснувала Українська Асоціяція Незалежної Творчої Інтелігенції. Вперше вручалася у Львові. У 1990-му набула столичного статусу.
Починаючи з 2016 року Києво-Могилянська бізнес школа, Український центр Міжнародного ПЕН-клубу та видавництво «Дух і Літера»  вирішили взяти на себе справу продовження Премії імені Василя Стуса, 

Ю.Лавриненко, С.Єфремов та В.Стус про місце Павла Тичини в літературі

Ю. Лавріненко писав, що Тичину називали “то символістом, то імпресіоністом, то романтиком чи зводять характер його поезії до справді притаманної йому панмузичности, та проте він не вкладається в рами жодного «ізму». Історик вітчизняної літератури Сергій Єфремов так казав про поета:

“Тичину важко уложити в рамки одного якогось напрямку чи навіть школи. Він з тих, що самі творять школи, i з цього погляду він самотній, стоїть ізольовано, понад напрямами, віддаючи данину поетичну всім їм – од реалізму до футуризму (“червоно-си–зеле дугасто”), одинцем верстаючи свою творчу путь. Це привілей небагатьох – такий широкий мати діапазон… Поет, мабуть, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате попередніх поколінь надбання. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю… Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа”

Нобелевские лауреаты - уроженцы Украины

Оказывается, среди Нобелевских лауреатов есть 6 уроженцев Украины. Хотя получали они эту величайшую награду, как граждане других государств. По выражению писателя Бориса Харчука, лауреаты-уроженцы Украины нередко были «поэтами чужой славы, актерами соседней сцены». В условиях бездержавности светлые головы Украины нередко вынуждены были покидать свою землю и искать лучшей доли, открывать и расширять научные, литературные горизонты в других уголках планеты. А соседние народы и государства дальнего зарубежья стремились и стремятся иметь на своем научном Олимпе талантливых украинцев, отрицая при этом их украинскую родословную. Наша нация служила, так сказать, хорошим биологическим субстратом и катализатором для развития культуры и науки других.