середа, 18 вересня 2019 р.

На війні як на війні... (роман Ніколаса Борна "Фальшивка")

Роман Ніколаса Борна "Фальшивка" став культовою книгою і інтелектуальним бестселером для кількох поколінь читачів. У 1981 році роман буkj екранізованj Фолькером Шлендорфом.

Герой, журналіст Лашен - дуже своєрідна особистість, схильний до самокопання і розлогих плутаних міркувань. Про таких, як він, кажуть «собі на думці». Дуже складно зрозуміти людину, коли він сам не розуміє, чого він хоче: від себе, від життя, від людей навколо, відчуває тільки, що все навколо фальшиво, і він посеред всього цього несправжнього жалюгідна нікчема. Причому, один лише раз він обмовився: ах, людей по-справжньому вбивають, як ніби в перший раз це усвідомив. Читачу дуже складно було зрозуміти переживання Лашена з приводу його бездушності, байдужості, якоїсь відстороненості від усього того, що відбувається.



Він все жадав якоїсь причетності до подій, здавалося ще трохи і попросить автомат постріляти. Так і хотілося сказати: «Ти німецький журналіст в чужій країні з абсолютно іншою культурою і менталітетом, на чужій війні, війні громадянській, в якій немає правих і винуватих, вони всі один одного вбивають, якої тут бажати причетності? Для цього треба було тут народитися і жити». А нечутливість, ну її ж теж можна пояснити, може це зовсім не відсутність емоцій, а захисна реакція, наприклад, адже, якщо все через себе пропускати, то можна після першого такого відрядження спитися, збожеволіти і повіситись; або звичка, як би жахливо це не звучало, люди до всього звикають.


Надто вже Лашен себе накручував, багато з його переживань надумані. Хто, наприклад, не давав йому писати так, як хотілося ... Багато його проблем від небажання прийняти себе таким, який є і від нерішучості: пливе за течією, ниє, йому все не подобається, все погано, але змінювати нічого не хоче. Так було, так є і так буде. Немає у нього сил і бажання, швидше за все, теж, щось кардинально міняти.


А коріння всього цього не тут, не на цій війні, яку висвітлив автор, а десь там, в далекому дитинстві, про яке можна лише здогадуватися з уривчастих фраз. Що криється за своєрідними відносинами з дружиною теж можна тільки гадати, вишукуючи крихти інформації і щось домислюючи ... можливо, це насправді якась містерія, зрозуміла тільки двом. 

Загалом, дивна книга, дивний герой, до кінця не зрозумілий, але я б щось ще почитала у автора.

Немає коментарів:

Дописати коментар