Мало який літератор може зрівнятися з письменницькою майстерністю Юрія Косача. Творчість письменника й далі є здебільшого білою плямою на тлі історії української літератури. Розуміння постаті Косача рідко виходить за рамки так званої «контроверсійности», а його художні твори залишаються недооціненими, а що гірше - незнаними і непрочитаними.
Юрій Косач – український письменник, небож Лесі Українки та онука Олени Пчілки. Косач був поетом, прозаїком, драматургом, журналістом, есеїстом, редактором. А наприкінці життя він почав ще й малювати.
У 1970-х роках Улас Самчук передбачав, що настане час, коли тексти Юрія Косача (1908–1990) буде прочитано й осмислено, а його біографію - написано.
Бо не дивлячись на всю його хамелеонщину, за ним водиться і щось інше. Він автор цілого ряду літературних писань, які, без сумніву, знайдуть місце в історії літератури нашої мови, за сто років його біограф буде писати про його теперішні походеньки з поблажливою посмішкою, як це пишеться тепер про такі справи Байрона чи Бальзака…
Сьогодні остання видана книжка Косача – збірка історичної прози «Сеньйор Ніколо» (К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018). «Сеньйор Ніколо» – це незавершений біографічний роман про Гоголя (на основі його листів), який Косач писав у 1950-х роках і в який Косач закладає свої проблеми культурних орієнтацій та національної належності. Ці теми були магістральними у його творчості.
Вражають історичні оповідання та повісті у книзі «Сеньйор Ніколо», зокрема про історичні постаті: графа Андрія Розумовського - приятеля і мецената Бетховена; Дмитра Бортнянського; Миколу Гоголя, які волею долі служили російській імперії, але мали невгасиме українське серце.
Книга з'явилась в фонді художньої літератури наукової бібліотеки МДУ. Запрошуємо до ознайомлення!
