Словники – це та скарбничка, з якої можна черпати досвід і знання всього людства. Словники – це не лише довідники, але й елемент національної культури: адже в слові втілено багато граней народного життя. Все багатство й різноманіття лексичних запасів мови зібрано в словниках. Французький письменник Анатоль Франс назвав словник «всесвітом, розташованим у алфавітному порядку».
На сьогоднішній день існує безліч словників як тематичних, так і мовних. Вони допомагають розширити кругозір і підвищити наш культурний рівень.
Складання словників – праця кропітка і тривала. Сучасна лексикографія є цілою індустрією, яка, задовольняючи потребу в найрізноманітніших видах інформації про слово, активно використовує можливості сучасної комп’ютерної техніки. Але так було не завжди. Хто стояв біля витоків лексокографії та якими були перші словники? На ці питання спробуємо знайти відповідь.
Перший український словник складено після 1581 року невідомим автором. Він лишився в рукописі і мав назву: «Лексис з тлумаченням слов’янських слів на просту мову». Тут всіх слів 896, автор підшив свого рукописа до «Острозької Біблії», яка вийшла в 1581 році, і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.
Словником української живої мови є «Лексис сирЂчъ предложения, въкратьцЂ собранные, и из словенскаго языка на просты руский диялектъ истолкованы», який з’явився в 1596 році завдяки Лаврентію Зизанію. Словник налічує 34 сторінки і включає в себе церковнослов’янські слова з поясненнями українською живою мовою. Згодом, через 58 років, на світ з’явився «Лексиконъ словено-Росской и йменъ Толкование». Це вже робота архітипографа Памви Беринди Києво-Печерської лаври. Видання налічувало 475 сторінок з поясненнями українською мовою церковнослов’янських слів і імен. Словник також містить передмову, в якій автором описані перешкоди, що чинили йому впливові особи при виданні словника. Робота Беринди мала велике значення для всіх православних. Його неодноразово перевидавали як в Україні, так і за її межами.
В другій половині XVII століття був складений словник української мови «Синонима славеноросская». У цьому словнику всі пояснення були написані церковнослов’янською мовою. Він налічував 185 аркушів і існував тільки в рукописному вигляді. Його автором вважається вчений чернець, чиє ім’я не згадується. Словник так і не був виданий в друкованому варіанті.
Сучасним словником української мови слід вважати словник в поемі «Енеїда» Котляревського. Так письменник став не тільки основоположником нової української літератури, а й лексикографії. Після виходу «Енеїди» почали масово з’являтися невеликі українсько-російські словники, які додавалися до творів. Такі словники були пристосовані тільки до конкретних творів. Подібна практика словників-додатків дала поштовх для створення більш-менш стабільного словника «Собрание словъ малороссийскаго нарЂчия», який був виданий москвичем Іваном Войцеховичем в 1823 році. У ньому можна було знайти визначення понад тисячі слів, які містилися на 42 аркушах.
Перший тлумачний словник української мови - «Словарь української мови» за редакцією Б. Грінченка, хоч він мав форму українсько-російського словника: українські слова тут не так перекладалися, як тлумачилися російською мовою. Робота над словником була однією з найбільших заслуг письменника Б. Грінченка перед українською культурою. Вийшов словник в 4 томах у Києві в 1907-1909 роках.
Справжнім бумом у розвитку вітчизняної лексикографії видався період після Жовтневої революції. Одними з представників словників того часу став «Російсько-український словник» Михайла Калиновича і «Словник» Іллі Кириченко.
Окремо стоїть «Українсько-російський словник». Це видання працівників Інституту мовознавства ім. А.А. Потебні, який створювали протягом 10 років. Справжній скарб української лексикографії, який увібрав в себе лексичні та фразеологічні одиниці української мови.
Велика кількість словників є у фондах наукової бібліотеки Маріупольського державного університету. Серед них і словник Б. Грінченка. Кому цікаво попрацювати з цими виданнями, ласкаво просимо!
Немає коментарів:
Дописати коментар