Батько Данієля Фо хотів, щоб син вивчився на пастора. Той отримав освіту в протестантській духовної академії, але значно більше за релігію його цікавили бізнес, політика і подорожі.
Данієль влаштувався помічником комерсанта. В торгових справах об’їздив майже всю Європу, вивчив кілька іноземних мов. Намагався відкрити власний бізнес – продавав то панчохи, то цеглу, то іспанські і португальські вина. В 1692 році збанкрутував. Загальна сума боргу становила 17 тисяч фунтів стерлінгів – понад 3,5 мільйона фунтів на сучасні гроші.
В 1696-му Данієль Дефо захоплюється журналістикою і досягає успіху. Сатиричні памфлети зробили його знаменитим, але також довели до в’язниці. За опус «Найпростіший спосіб розправитися з розкольниками», направлений проти панування церкви та релігійної нетерпимості, Дефо засудили до семи років ув’язнення, штрафу і ганебного стовпа.
Три дні він простояв в колодках на площі. За легендою, городяни замість осуду несли квіти, прикрашали стовп гірляндами і читали вголос його памфлети. Потім Дефо відправили до в’язниці, де він просидів лише кілька місяців. Скандального автора звільнили за клопотанням Роберта Харлі – лорда-скарбничого при королеві Анні Стюарт, спікера Палати громад і засновника фінансової піраміди. В обмін на звільнення письменник стає агентом торі – консервативної партії, яка виступала за посилення монархії на противагу парламенту.
Незадовго до свого арешту Дефо надіслав Харлі доповідь з 23 сторінок, в якій пропонував створити спеціальну службу розвідки і контррозвідки.
В Англії кінця 17 століття вже існувала секретна розвідувальна служба. Агенти діяли у Франції, Ірландії, Іспанії, на Сході. Цікавилися військовими і торговими секретами, відстежуючи відплиття вантажних суден і передаючи інформацію англійським корсарам. Служба формально вважалася приватною структурою, що дозволяло уряду відхрещуватися від шпигунів в разі їхнього провалу.
Дефо запропонував більше уваги приділяти зануренню в політичні та економічні кола інших країн, щоб впливати на ситуацію несиловими методами. Він вважав важливим збір інформації на всіх рівнях і пропонував моніторити, як на події реагує середній клас. До цього розвідники збирали лише чутки у вищих колах суспільства.
Особливе місце Дефо приділяв функціям контррозвідки. Він переконував Харлі розподілити по всій Англії широку мережу таємних агентів, щоби вони надавали достовірну інформацію про все, що відбувається за межами столиці. Також він рекомендував зробити досьє на кожного впливового підданого короля. На думку Дефо, компромат був необхідний не для того, щоби «рубати супротивникам голови», але робити їх своїми друзями.
Харлі схвалив ідею. Дефо починає працювати.
Дефо керував розвідувальною службою з 1703 по 1719 роки. В кабінетах не засиджувався, часто сам їздив з місіями. В 1706 році, в кульмінаційний момент підготовки акту про об’єднання Англії і Шотландії у Велику Британію, Харлі доручив своєму головному шпигунові дізнатися, як відреагують шотландці на ліквідацію свого парламенту і чи готують вони бунти.
Данієль прибув в непростий час. Шотландці проклинали Англію, прихильники об’єднання були в меншості.
Зазвичай Дефо використав легенду, ніби збирає матеріали для нової книги. В Шотландії його, постраждалого в Англії протестанта, зустріли дуже приязно. Незабаром письменник став радником при одному з комітетів парламенту і при верховній раді шотландської церкви. Службове становище дозволяло плести інтриги.
Під своїм ім’ям і під псевдонімами він писав газетні статті, в яких відстоював ідею об’єднання з Англією і дискредитував прихильників незалежності, давав неправдиві прогнози, поширював памфлети від імені простих шотландців. Паралельно писав уряду Англії рапорти і аналітичні записки зі спостереженнями про політику та економіку Шотландії.
В Британській бібліотеці зберігають 193 листи Дефо з архіву Роберта Харлі, в яких шпигун звітував про свої дії:
«У мене є вірні люди у всіх колах, – пише Дефо з Шотландії. – І взагалі з кожним я говорю його мовою. З купцями раджуся, чи не розпочати мені тут торгівлю, як будують кораблі і таке інше. Від юриста мені потрібна порада щодо придбання нерухомості та земельної ділянки. Сьогодні завів знайомство з одним членом парламенту, відповідальним за скляну промисловість, а завтра з іншим розмовляю про видобуток солі. З бунтівниками з Глазго я – риботорговець, з абердінцями – вовняр…»
В 1719 році Дефо пішов з посади голови розвідслужби і присвятив себе літературі. В тому ж році він опублікував «Робінзона Крузо».
Більше дізнатись про Даніеля Дефо та вкотре перечитати його твори можна в бібліотеці Маріупольського державного університету, куди ми вас незмінно запрошуємо!
Немає коментарів:
Дописати коментар