До фонду абонементу наукової та художньої літератури надійшла книга відомого хорватського автора Міленко Єрговича "Історія про людей і тварин".
Автор відомий своєю так званю "стилістичною геніальністю". Його історії нагадують і Маркеса, і Павича, і трішки Кундеру, але все-таки звучать-прочитуються по-свіжому, і не так як усі. Історії надвичайно щирі. Після більшості із них пробігають мурашки по шкірі. Вони болючі. Тут немає згущення фарб чи пафосної трагедії, як такої. Тут є життя. І воно відбувається на фоні війни. У кожному із оповідань йдеться мова про людей, в життя яких прийшла війна. Сказати, що зараз (в умовах реалій сучасної України) ця книга нам істотно важлива – нічого не сказати. Бо нам же треба знати не про інші війни, а проте як із війною уживатися. Як не втратити людяність. А в Історіях якраз про це. Інші декорації, а суть та сама.
Кожна історія читається з таким важким відчуттям, що її довго не можна дочитати, хоча книжка безперечно прекрасна у своїй чесності і неперевершенному вмінні автора через щоденні деталі показати весь жах воєнного і повоєнного життя.