«Зрештою людині надане всього одне життя – чому ж не прожити його як слід?»

«Хочу пожити недовго, але весело», – повторював Джек Лондон за словами Ірвінга Стоуна, одного з його біографів. На жаль, так і сталося. Американський письменник народився 12 січня 1876 р., а помер 22 листопада 1916 р., страждаючи одночасно від декількох хвороб, здобутих ним у подорожах світом.

Лише за сорок років життя Джек Лондон встиг побути фабричним робітником, моряком, золотошукачем, фермером та водночас «нашпарив» (так казав герой однойменного роману Мартін Іден, матрос, який став знаменитим письменником) величезну кількість шедевральних томів: «Морський вовк», «Біле Ікло», «Поклик предків», «Залізна п’ята», «Маленька господиня великого будинку», «Серця трьох».

Мої найулюбленіші так звані збірки короткої прози «Розповіді південних морів» та «Північні оповідання», в яких автор правдиво, з величезною художньою виразністю втілює поезію суворої, але прекрасної природи, мужність, важкі фізичні та моральні випробування героїв: «Біла Тиша», «За тих, хто в дорозі», «Мужність жінки», «Мудрість сніжної стежки» і, звичайно ж, «Язичник»! Пам’ятаю, як я в окремий зошит записувала назви творів, які прочитала і список виявився нічого собі який!

    Відомий усім геніальний роман «Мартін Іден» Лондон написав під час плавання на власному кораблі «Снарк», що розвалювався на ходу, коли сам письменник страждав від тропічних хвороб. Є чудова аудіокнига, начитана майстром закадру Сергієм Чонішвілі.

Як завжди, коротенько по цитатах:

«Істинне призначення людини – жити, а не існувати», «Я не збираюся витрачати свої дні на те, щоб продовжити їх. Краще я витрачу відпущений мені час на життя», «Що мені не подобається, то мені не подобається, і з якого дива я повинен робити вигляд, що мені це сподобалося! Тільки тому, що це подобається іншим? Я не бажаю підпорядковувати свої смаки моді», «Обмежені уми помічають обмеженість тільки в інших», «Все пов’язано в світі, від самої далекої зірки в небесних просторах і до найменшої крихти піску під ногою людини».

     Відомо більше ста екранізацій за мотивами творів цієї неймовірної людини.

Багато років минуло з того часу, як я прочитала «Білу Тишу», але дотепер як тільки побачу сніг, уявляю собі тоненьку стежку серед осяйної, безжалісної Білої Тиші, що чиста й холодна під крицевим небом…

    Сьогодні за вікном промайнули сніжинки….

Приходьте до абонементу наукової та художньої літератури НБ МДУ та…читайте!