«Я не писатель, а сказитель, рассказчик историй» (Марк Леви)

Марк Леви

Мировую славу Марку Леви принесла дебютная книга «Если только это правда» (по-русски «Между небом и землей»). Написал ее автор в 40-летнем возрасте. Ее перевели на многие языки мира, Спилберг снял по ней фильм, за Леви закрепилась слава романтика. Биографию писателя можно посмотреть здесь http://loveread.ws/biography-author.php?author=Marc-Levy или на страницах Википедии.

Романы Марка Леви пользуются популярностью (переведены и изданы на 40 языках, а общий тираж его книг в мире уже в 2008 году превысил 15 миллионов), Леви не имеет никаких литературных премий (за исключением премии Гойи (фр. Prix Goya du premier roman) в номинации дебютный роман за «А если это правда?» в 2000 году). Сам к такому положению вещей Леви относится так: "Премии - это нечто несуществующее, это что-то из старой жизни, давно ушедшего режима, во Франции во всяком случае премия интересна только тем, кто её организовал, и тому, кому её вручили… У нас не меньше сотни литературных премий, но это отмирающий институт, ни о чём не говорящий".

Новий роман письменника Івана Корсака «Мисливці за маревом»

Іван Корсак
на презентації своєї книги

Іван Корсак – лауреат премії імені В’ячеслава Чорновола 2007 року (за книгу «Гетьманич Орлик»), премії імені Агатангела Кримського (за книгу «Імена твої, Україно», 2008), Міжнародної літературної премії імені Гоголя («Тріумф», 2008), Міжнародної премії імені Г. Сковороди (2009), Міжнародної премії імені Д. Нитченка (2010). Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденом Архистратига Михаїла, орденом Юрія Переможця, депутат Волинської обласної ради трьох скликань. Почесний громадянин міст Луцька і Каменя-Каширського. Нині працює шеф-редактором газети «Сім’я і дім». Всі його книги переважно історичної тематики.

Том Клэнси - основоположник жанра технотриллер

Том Клэнси

Большинство заядлых игроков в компьютерных игр знают Тома Клэнси как автора сценариев для серий Rainbow Six, Splinter Cell и Ghost Recon. Гораздо меньше слышало о том, что он является «сумасшедшим борзописцем, пишущим бредовые истории про то, как Россия во главе с Жириновским оккупировала Анголу». И только единицы читали его книги, причем читали вдумчиво, наслаждаясь увлекательной и глубокой альтернативной историей современности, которую создал Том Клэнси.

Про роман Оксани Забужко "Музей покинутих секретів"

Я не знаю, чи багато людей прочитали "Музей покинутих секретів", зате я точно знаю, що багато чули про цей роман і навіть знають сюжетну канву. Загалом історією появи "Музею покинутих секретів" на вітчизняному книжковому ринку можна скористатися як трафаретом просування українських романів. 

Довгих сім років авторка займалася самопіаром свого твору, який знаходився в роботі. Тому, на момент появи цієї книги (більш ніж 800 сторінок книжечкою вже не назвеш) публіка вже дійшла до точки кипіння. Роман Забужко якнайкраще ілюструє тезу: все найцікавіше у сучасній світовій літературі (що є, на відміну від української, добре жанрово структурованою) твориться на межі й перетині різних, аж до непоєднуваності, жанрів і напрямів. Це не кон’юнктурне прагнення догодити всім категоріям читачів, а природна багатошарова стереоскопічність, без якої сьогодні вже не можна. „Музей покинутих секретів” - наочний взірець того, як це робиться.