среда, 25 июня 2014 г.

Новий роман письменника Івана Корсака «Мисливці за маревом»

Іван Корсак
на презентації своєї книги
Іван Корсак – лауреат премії імені В’ячеслава Чорновола 2007 року (за книгу «Гетьманич Орлик»), премії імені Агатангела Кримського (за книгу «Імена твої, Україно», 2008), Міжнародної літературної премії імені Гоголя («Тріумф», 2008), Міжнародної премії імені Г. Сковороди (2009), Міжнародної премії імені Д. Нитченка (2010). Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденом Архистратига Михаїла, орденом Юрія Переможця, депутат Волинської обласної ради трьох скликань. Почесний громадянин міст Луцька і Каменя-Каширського. Нині працює шеф-редактором газети «Сім’я і дім». Всі його книги переважно історичної тематики.

Перелік творів автора є тут - http://uk.wikipedia.org/wiki/Корсак_Іван_Феодосійович.

"Мисливці за маревом" - це дещо химерна книга про те, що гідність людини не здолає навіть сокира ката. Сокира та вищербиться, іржа її сточить, а слово Данила Братковського непідвладне назавше іржі чи тліну.
 А ще в книзі йдеться про кохання і гідність, які зі зброєю у руках, як поверне життя, боронити варто…
 Іван Корсак пише про сучасність так само талановито і несподівано як і про нашу славну минувшину. Уривок з книги наведено тут - http://www.litgazeta.com.ua/node/4755.

Наведу декілька відгуків про цей твір.

– Це книжка, якої нам дуже було треба, тобто вона зайняла порожню нішу, – мовив під час презентації новинки «Мисливців за маревом» у Києві директор видавництва «Ярославів вал» Михайло Слабошпицький. – Такого роману у Корсака ще не було. Деякі письменники стають утриманцями самих себе, навіть читаючи класиків, іноді здається, що це один роман, бо одні й ті прийоми, одна й та філософія… А цей роман – винахід для Корсака, це історико-сучасний твір. І він на запит нашого дня. Коли ми живемо на грані морального дефолту, раптом говориться про людину, яка сповідувала справжні цінності, чиї слова підтверджені поведінкою. Братковський ціною життя обирає те, що не продається, він не зрікається своєї справи… 

 – Роман актуальний, бо в ньому йдеться про мисливців за матеріальними благами, грошима, які стають метою життя людини, – додає головний редактор видавництва «Ярославів вал» Павло Щириця. – Корупція і хабарництво витрушують усе живе з українця, а ця книга – протиставлення цьому. Не просто рецепт-засторога, щоб ми не йшли цим хибним шляхом, а маємо вертатися до витоків. Братковський – людина, яка намагалася цивілізувати дику в плані моралі країну. 
 Пан Павло заінтригував цікавою зав’язкою твору, мовляв, один із головних героїв, бізнесмен Денис, знаходить старий дзбан із надписом, що багатство в ньому немале. А коли розпаковує, то бачить там не гроші, не скарби і золото, а манускрипт. Це поезії Данила Братковського, поета, козака, шляхтича, дипломата й сучасника Івана Мазепи. 

– Він намагався поширити повстання Семена Палія на все Правобережжя й на рідну Волинь, аби визволитися з-під влади Речі Посполитої, – додає Щириця. – Але йому це не вдалося. Перед стратою, втім, звертався до побратимів: «Дочки й сини, бережіть ту віру, за яку я вмираю»… І от бізнесмен, який натрапляє на ці тексти, розуміє, що навіть за століття в Україні майже нічого не змінилося. Зло сконцентровано в руках влади, влада купує, принижує, згинає, але попри все жебонить якась надія на людську гідність. Власне, й книжка про те, що гідність людини сильніша за сокиру ката. Бо сокира поржавіє, а гідність лишиться. Відомо й те, що влітку 2013 року з нагоди 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України Помісний собор Української православної церкви Київського патріархату канонізував Данила Братковського й приєднав його до лику святих. 

 Відомий вчений Ігор Гирич наголосив на тому, що Братковський – не просто діяч, а людина, яка бореться проти польського панування, свідомо обрала смерть. 
 – Таких жертовних випадків в українській історії небагато, – додав він. – Братковський, який загинув за український націоналізм, як ми сказали б сьогодні, був польськомовним письменником, класиком польської літератури. Тобто все написане Корсаком – це один великий роман про інтелектуальну Україну, про видатних волиняків, які творили українську історію, починаючи від давніх часів і дотепер. Що більше таких романів, то багатшою буде наша читацька публіка. 

 Валерій Гужва, Сергій Грабар та інші відомі літератори теж мали слово на презентації. Тим часом сам автор мовив таке: 
 – Це книга про вибір. Перед кожною людиною стоїть проблема вибору. Данило Братковський, здавалося б, мав за що жити, здобув освіту в Італії, працював секретарем Польського посольства у Москві, видав великим накладом книжку, раптом повстає… Це людина, якій давали найбільший хабар, що можна видумати, – його власне життя. Але Братковський не відмовився від своїх ідей та переконань. 
 Іван Феодосійович додає, що порушує у книзі, над якою працював два останні роки, і сучасні проблеми. Мовляв, у романі присутнє передчуття Майдану, потреба взятися за зброю. 
 – Вгадати наперед Української революції я, звичайно, не міг і не дуже вірив, що можливий Майдан. Бо після того як ошукали людей раз, дуже важко зібратися вдруге. І раптом на подив усього світу сталося те, чого в історії ще не було… Крім цього, зачіпаю тему народження диктаторів, починаючи з містечкових. Надивився на них за життя, вони виростали з голів колгоспів, директорів автоколон… 

 Дві з половиною тисячі років тому перський цар Камбіс узявся затято боротися з корупцією у судах. Так, із одного фальшивого судді він наказав заживо зняти шкіру, видубити й оббити нею крісло. А в те крісло посадив суддівського сина, аби він вершив долі. І як буде вершити долі, то щоб знав, у якому кріслі сидить. Минуло два з половиною тисячоліття, а про суддівську систему ми знову кажемо: «Не оббивати ж нам ще раз отак крісло!» Тобто одна з ліній у книжці – застереження проти утворення диктаторів.

Ось така собі книжечка.