Поняття жіночої прози зявилося в літературному процесі досить давно, але ще й по сьогодні літературознавці сеперечаються щодо сутності цього терміну, а його визначення дає дуже обмежене коло видань. Одним з визначальних критерієв “жіночності” літератури є точка зору, що відбиває досвід автора. “Звичайно, література виражаєзагальнолюдські цінності, але у той же час художник пише зі свого досвіду - національного, релігійного, соціального, духовного, тілесного, і найважливішою складовою особи являється досвід статі у його біологічному, але ще більшою мірою - у гендерному аспекті”. Жіноча література є, оскільки є світ жінки, відмінний від світу чоловіка. Це не феміністський феномен, а відображення досвіду більшої половини населення планети.
В сучасній українській літературі відродились кращі традиції світової жіночої прози, а відкрив читачу імена більшості авторок конкурс "Коронація слова" (про умови участі в ньому я вже писала ось тут http://literaturhjjobzor.blogspot.com). Серед когорти сучасних українських письменниць - Марина Гримич.
Марина Гримич - українська письменниця, доктор історичних наук, директор і засновник видавництва "Дуліби", яке спеціалізується на етнологічній та художній українській літературі.
Про неї та її творчість багато матеріалів на теренах інтернету. Найбільш цікаві (як на мій погляд) факти я зібрала в презентацію, яку зараз і пропоную.
В презентації про романи Марини Гримич я "розповідаю" словами самої авторки, взятими з її численних інтерв'ю.
Немає коментарів:
Дописати коментар