Павол Ранков (1964) – провідний словацький письменник, есеїст, доцент філософського факультету університету ім. Коменського в Братиславі. Автор чотирьох збірок оповідань та двох романів. Вже перша його книжка оповідань «З часового відступу» (S odstupom času) принесла йому читацьке визнання та Словацьку премію ім. Івана Красека за літературний дебют (1995 р.). Роман «Це сталося першого вересня (чи ще колись)» (Stalo se prvého septembra (alebo inokedy)) отримав багато міжнародних нагород, зокрема Премію Європейського Союзу за літературу та Центральноєвропейську літературну премію Angelus. Роман перекладено арабською, болгарською, чеською, німецькою, угорською, японською, польською, румунською, шведською та мовою гінді.
Перше знайомство з романом "Матері" відбулося влітку 2015 р. у Львові. Там влаштували місяць авторських читань. Протягом липня щодня приїздив якийсь письменник - чех, поляк або словак. Одним із цих 30 авторів був Павол Ранков. Тетяна Окопна переклала уривок із його роману. Потім звернулися з київського видавництва "Комора" - чи не хоче вона перекласти всю книжку. Погодилася.
Хоча працювати над частиною про вагітність героїні було непросто. Мені починало це снитися. (з інтерв'ю з перекладачкою)
Анотація редакції: Коли в Словаччину зайшла Червона армія, Зузана оплакувала коханого, російського партизана Алєксєя, загиблого від рук нацистських окупантів. Раптом – арешт, звинувачення в зраді коханого, і от вона вже в переповненому потязі, що везе до лісозаготівельних таборів ГУЛАГу безправних рабів «держави переможного соціалізму» – жінок, запідозрених у співпраці з нацистами… А через багато років Зузана розповість, що їй довелося пережити там, за межею добра й зла, і її історія допоможе іншій жінці відстояти право на власну гідність і на материнство.
Цей майстерний роман про любов і прощення до останньої сторінки тримає читача в напрузі й викликає захоплення нездоланною силою, яку здатна виявити жінка заради дитини.
\
Інтерес до словацької літератури у світі пов'язаний із подіями Оксамитової революції 1989 року. Коли були відкриті архіви спецслужб та створені Інститути національної пам'яті.
Словацьких письменників в Україні перекладали дуже мало. І Павол Ранков є чи не першопрохідцем.
- Книжка Ранкова - на межі художнього тексту й документального. У сучасних історичних романах показані люди, які не планували входити в історію, - каже перекладачка роману 27-річна Тетяна Окопна.
Словацький письменник Павол Ранков наважився написати про те, що надто довго було поза обговоренням – про суто жіночий досвід виживання в екстремальних умовах: в окупації, в таборах ГУЛАГу, в свавіллі тоталітарної держави. Не обминув увагою й той тиск, якого в сучасному нібито емансипованому світі зазнає жінка саме тоді, коли є найбільш вразливою – в період вагітності та материнства.
Автор показує материнство у критичній ситуації. Жінка хоче вижити і за будь-яку ціну захистити дитину. Тому змушена віддати сина начальниці табору. Сама ж працює його нянькою. Хлопець однаково прив'язаний до обох жінок. Говорить, якщо у нього немає батька, то хай буде дві матері.
Для українського суспільства ці проблеми досі переважно лишаються малопроговореними поза середовищем спеціалістів. Як збирають і вивчають такий досвід? Як зробити його доступним і помічним для ширшого кола, яку роль тут може відіграти література? Чи готове нині українське суспільство осмислювати болючі питання своєї історії й сьогодення?
Книга з'явилася в фонді АНХЛ НБ МДУ, Запрошуємо до прочитання!
Немає коментарів:
Дописати коментар