«Та дайте ж ви мені, нарешті, спокій!»

Он знал, что запах правит всем,

Прогонит прочь, возьмет без боя в плен,

К сердцам людей был ключ готов –

Аромат, что внушает любовь.

Якось увечері випадково почула з колонок ці рядки, і пам’ять одразу відгукнулася: Патрік Зюскінд «Парфуми». Мій чоловік любить важкий рок. «Це «Арія», – сказав він. Те, що по книзі було знято фільм у 2006 році, я знала. І навіть, як і більшість, дивилася. Але для мене було новиною, що і в музичному творі був обіграний сюжет книги. Як виявилося, «Арія» далеко не перша. Ще у 1993 році роман «Парфуми» надихнув легендарний гурт «Nirvana» на написання пісні «Scentless Apprentice». Адже використання сюжетів письменників в музичних творах і кінематографі як ніщо демонструє високу зацікавленість читачів. Не зважаючи на те, що книгу було переведено на 46 мов, про самого автора на сьогодні відомо не так вже й багато. Зюскінд продовжує залишатися загадкою як для читачів, так і для ЗМІ.

Патріку Зюскінду виповнилося 70 років 26 березня! Перший успіх йому принесла п’єса-монолог «Контрабас» (1980 р.) з одним героєм-музикантом, який відмовився від кар’єри в оркестрі, тому що любить свій інструмент, і вважає, що в контрабасі потребує будь-який музичний твір, але для нього неможлива сольна партія. На думку одного німецького критика, в п’єсі є «свій шарм і тиха усміхнена меланхолія». Кажуть, що цю п’єсу ставили дуже багато разів. Мені відомі поки дві вистави, де головну роль виконали Костянтин Райкін (2000 р.) і Костянтин Хабенський (2014 р.).

    У 1985 році було написано роман «Парфуми. Історія одного вбивці». Цей твір протягом тривалого часу тримався в числі європейських бестселерів. Герой роману, Жан-Батист Гренуй, все та сама «маленька людина», але  надзвичайні здібності героя настільки неординарні, що роблять його унікальним явищем. Пам’ятаю, на лекції зі світової літератури, викладач охарактеризував твір як «книгу запахів» і, варто відзначити, не завжди приємних...

Далі були написані оповідання «Голубка» (1987 р.), автобіографічна «Історія пана Зоммера» (1991 р.), оповідання «Три історії та одне спостереження» (1995 р.), есе «Про любов та смерть» (2006 р.). У творах Зюскінда переконливо зображується тип героя-аутсайдера, «стороннього», що розвиває лінію героїв Кафки, Камю. Пан Зоммер просто одержимий бажанням втекти від світу, в якому живе; він мріє про повне усамітнення. «Та дайте ж ви мені, нарешті, спокій!» – постійно повторює він. Головне для героїв Зюскінда – заглибленість у свій власний світ: у одного це відбувається в кімнаті, обробленій акустичними матеріалами, де править музика; а інший створює свій віртуальний світ з запахів...

Тайны глубин

Темной души

Вряд ли при жизни узнаешь,

Выдохнет тьма,

Выкрикнет свет

Жажда любви убивает!

А які у вас виникли емоції після того, як ви прочитали книги загадкового Патрика Зюскінда?

На абонементі наукової та художньої літератури НБ МДУ завжди є, що почитати!!!