Побачив світ новий роман відомого українського письменника сучасності Івана Корсака. Про роман "Мисливці за маревм" я вже розповідала ось тут http://literaturhjjobzor.blogspot.com/2014/06/blog-post_25.html#more.
Новий історичний роман «Борозна у чужому полі» належить до тих творів, про які кажуть: так, це водночас роман про сучасність. Трагічний Другий зимовий похід розглядається крізь призму неладу, недовіри, а то й драматичного суперництва та протистояння політиків, що призвело державу та їх самих до загибелі», – йдеться у повідомленні.
На своєму офіційному сайті письменник презентує висловлювання, що стало ключовим в його творчості:
"Без знання і розуміння своєї минувшини -
людство тоді немовля, народжене вчора."
«Борозна у чужому полі» – роман про легендарну родину братів Тимошенків. Це істинно легендарна родина. Старшого брата Степана іменують батьком американської прикладної механіки, Володимир – член уряду Рузвельта, Сергій був міністром шляхів уряду УНР, в еміграції, мешкаючи у Луцьку, обирався послом і сенатором польського сейму, а ще він започатковував модерний український стиль в архітектурі – в Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зводилися будівлі за його проектами; храмів поміж тих будівель доля значна. А ще Сергіїв син Олександр був головним архітектором метро в Вашингтоні, зводив хмарочоси в Нью-Йорку, закладав підвалини Товариство українських інженерів Америки... Шкода, звісно, що славетним цим вченим, інженерам і архітекторам так випало мало свій край розбудовувати, більше натомість Польщу чи Чехію, Вашингтон чи Нью-Йорк… Та склалося вже, як склалося, кожен з них свою борозну прокладав, хай навіть і не на своєму полі. Але ж воно, нивка до нивки, в висліді дасть поле загальнолюдське, вічне й невимірне: колись таки поцінують вклад нашого люду у поступ цивілізації світової. Істотно тепер, аби ці імена (лиш з одної родини четверо!), не розвіялися суходолами європейськими та заокеанськими обширами, не привласнювалися нетрудними…
– Роман «Борозна у чужому полі» – це не тільки повернення визначних імен та біографій у наш український пантеон, а також потвердження оцієї гіркої української долі, що так багато українців будували чуже, – мовив під час київської презентації роману Івана Корсака Михайло Слабошпицький. – Це було, починаючи з тих українців, що вибудували російську імперію, тих, яких вивозили з Києво-Могилянської академії в Московію, аби вчили боярських дітей і таким чином окультурювали Росію…
Актуальності сьогодні набуває включення в вітчизняну історіографію імен, які справедливо належать українській науці, але які тужаться «прихватизувати» автори російські. Степана Тимошенка хотіли б виставити щонайменше малоросом, а як не вдасться, то космополітом, а то й зачислити до російських шовіністів. Насправді цей славетний вчений ніколи не забував рідного краю, разом з Володимиром Вернадським багато зробив для організації Української академії наук.
Більш детально про презентацію книги та відгуки критиків можна почитати тут http://oksamyt.org/news-oksamyt-menu/576-261120141 та тут http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/69029/.
Сталося так, що український історичний роман в Україні після відходу Павла Загребельного та зниження творчої активності Романа Іваничука послабився, оголилася ця ділянка в літературному господарстві. Але на цьому полі з’явився Іван Корсак, чиїй творчій активності годі не подивуватися. Вже готується до друку наступний роман Івана Корсака «Перстень Ганни Барвінок», яку Іван Франко називав «праматір’ю української літератури»… Зачекаємо, чим ще порадує читача митець.
Немає коментарів:
Дописати коментар