понеділок, 13 листопада 2017 р.

Патрік Модіано з невеличким романом

Патрік Модіано посідає досить поважне місце в сучасній французькій літературі, автор тридцяти романів, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Гонкурівська і Нобелівська. Остання на тепер книжка Модіано, переклад якої щойно вийшов, з’явилася у книгарнях 2 жовтня 2014 р., майже водночас із присудженням йому Нобелівської премії з літератури.

Невеличкий роман "Щоб не загубитись у місті" Патріка Модіано дещо відрізняється від інших його романів за стилем. Це останній роман автора перед врученням Нобелівської премії. У більшості романів Модіано присутня суб'єктивна і лірична оповідь героя, тісно пов'язана з минулим і пам'яттю. Тут особливість полягає у тому, що герой вже зовсім літня людина, і його оповідь через це збивчаста і почасти плутана. 

Розпочинається все з того, що одного спекотного літнього дня головному герою Жану Дарагану телефонує незнайомець з повідомленням, що він знайшов його записник. Жан збитий з ніг  - він не одразу впізнав рінгтон мобільного, він живе один, він нікого не чекав, у нього болить голова, не так уже йому й потрібна та книжка. Незнайомець на ім'я Жіль наполягає на зістрічі й втягає Жана у вир спогадів того минулого, яке він наполегливо намагався забути, спакувавши його в валізу й навмисне загубивши ключі. Мотивація Жіля незрозуміла достоменно, але спогади стирають його як героя, залишаючи нам як читачам лише воронку з минулого, що невпинно затягує.
У решті решт усі герої з початку книги розчиняються у маревах минулого й ми залишимося один на один з Жаном і його невирішеними проблемами. Книга на початку і книга в кінці немовби не мають відношення одне до одного, хоча насправді циклічні  -  без першої частини Жан би не занурився в другу, а без другої першої б точно не було.
Спершу досить важко продиратися через такий стиль, але згодом починає вимальовуватися конфлікт і цікава сумна історія, цілком у дусі Модіано. 

Роман дуже цікавий як приклад того, як у суто психологічній прозі розгортається детективний сюжет. Детективна історія насправді вміщується у три-чотири речення, вона банальна і проста, але Модіано робить із цього заплутаний і таємничий психологічний шедевр. У цьому напевне і полягає його майстерність. 

Тим не менш, це ще й роман про клітку. Клітку, у котру кожен сам себе заганяє. І що інколи слід відлучитися від сьогодення й повернутися в минуле, щоб поглянути своїм проблемам в очі, мужньо, хоч і через багато років, і випустити себе, звільнити від того, що тягнуло десятиліттями. Краще пізно, ніж ніколи.

Книгу (як і всі романи Модіано) варто читати з відкритим Google Street View Парижа. Усі вулиці і номера будинків реальні, кав'ярні також, описи відповідають тому, що реально знаходиться у місті.

Книга є на абонементі наукової та художньої літератури НБ МДУ, куди й запршуємо її перечитати.

Немає коментарів:

Дописати коментар