«... абсурд не в людині і не в світі, але в їх спільній присутності» (Альбер Камю)

Останнім часом життя навколо нагадує мені «літературу абсурду», для якої характерні підкреслена відсутність причинно-наслідкових зв’язків, гротескна демонстрація нісенітності, парадоксальності і безглуздості людського буття. 

Література абсурду – це хаотичне нагромадження випадковостей позбавлених сенсу і не підпорядкованих жодним закономірностям. 

Нобелівська премія з літератури 2020 року

Говорячи про присудження Нобелівської премії з літератури 2020 року потрібно відзначити (крім особистості і творчості лауреата), що на цей раз обійшлося без скандалу. Цього року перша реакція на присудження Нобелівської премії з літератури - одностайно доброзичлива. Лауреатом стала американська поетеса Луїза Глюк.

Вона удостоєна Нобелівської премії з літератури 2020 року "за чистий поетичний голос, який відрізняється суворої красою і робить особистісне буття універсальним". Вона пише вільним асоціативним віршем, не дуже звичним читачеві української літератури, але дуже поширеним в Америці і Західній Європі.

Критичні голоси, що лунали раніше, стосувалася, насамперед, невдалого вибору Академії. Її дорікали за занадто "політкоректний" вибір на шкоду відомим письменникам, за присудження Нобелівської премії по літературі неписьменники (наприклад, Бобу Ділану).

Луїза Глюк - поетессса, її вірші далекі від політично актуальних реалій, вона пише про "вічне". В анотації до книги "Дикий ірис" говориться, що в ній йдеться про відносини "з миром, з собою, з чоловіками", про "красу і трагізм життя". Критики відзначають "позаконфесійного містику" і "тонкий психологізм" її віршів.

Добірка історичних романів на самий вимогливий смак

 Теплі дні потроху відходять. Вже маємо прохолодні ранки, ранні сутінки. В такий час хочеться посидіти дома під теплим плєдом з чашкою ароматного чаю та погортати сторінки улюблених книг.

Пропонуємо добірку романів історичної тематики. Кожен знайди тут книгу собі до смаку. 

Ольга Кобилянська і книга та читання

Книга супроводжує Ольгу Кобилянську з того моменту, як вона навчилася читати. Навчилася читати вона навіть не українською мовою, не німецькою, а польською. А перша прочитана книга була чеською мовою. 

Вона входить у світ книги, у світ читання. І далі вже пішло: шукає, хапає, ловить ті книги. Можна пригадати промовисту цитату з "Природи", що Толстой був її Богом, а Шевченка знала майже напам’ять.

Чому 18-річна Кобилянська захотіла вийти заміж? А вийти заміж вона хотіла навіть не за конкретного чоловіка (вона знала його за розповідями свого брата), а за його бібліотеку. Віддатись за бібліотеку. А він був людиною відомою і цікавою, як вже потім ми почали з’ясовувати. Пан Вробль, який був деканом філософського факультету, який підписував всі табелі Іванові Франку – то не "остатна" людина була в нашому університеті. Для Кобилянської то була "стара мумія" – так вона його йменувала, не зовсім коректно, але її не цікавила його постать, її цікавило те, що вона одержить змогу читати, виобразовуватися, як вона казала. Бо ж єдиний шлях для того, щоби щось дізнатися – книга. І, живучи в абсолютно провінційному Кимполунзі, вона шукала книгу. А тут така можливість: потрапити до Чернівців у широкий культурний світ, вийти заміж.. Як вона себе рекламує в листі до пана Вробля (якого так і не надіслала), який потім використала в повісті "Через кладку", де пише, що їй 18 років, що донька чесних батьків, не зовсім гарна , але буде вірною дружиною, відданою, лише щоби дали їй можливість користуватися бібліотекою...

Словники української мови: найперші та найвідоміші

Словники – це та скарбничка, з якої можна черпати досвід і знання всього людства. Словники – це не лише довідники, але й елемент національної культури: адже в слові втілено багато граней народного життя. Все багатство й різноманіття лексичних запасів мови зібрано в словниках. Французький письменник Анатоль Франс назвав словник «всесвітом, розташованим у алфавітному порядку».

На сьогоднішній день існує безліч словників як тематичних, так і мовних. Вони допомагають розширити кругозір і підвищити наш культурний рівень.

«Проблеми у мене бувають, але ж на те й проблема, щоб знайшлося рішення»

Нещодавно незрівнянному Гаррі Гаррісону виповнилося б 95 років. Генрі Максвелл Демпсі народився 12.03.1925 р. За своє життя Гаррі Гаррісон опублікував близько шістдесяти романів. Був віце-президентом товариства «Американські письменники науково-фантастичного жанру» (1968-1969), Членом Британської Науково-Фантастичної Асоціації, президентом «Всесвітньої НФ», лауреатом премій Неб’юла та ін... Неодноразово входив в шорт-листи премій «Х’юго» і «Локус». Крім того, мав статус почесного патрона Всесвітньої Асоціації Есперанто, яка підтримує існуючу з 1887р. міжнародну штучну мову есперанто, якою неодноразово спілкуються герої його творів. Пам’ятаю, як завдяки Джиму Ді Грізу мріяла вивчити есперанто…мрії-мріїї.

Це плач і сміх. Це саме життя (роман-вибух "№ 1" Остапа Дроздова)

Остап Дроздов - відомий український журналіст, політичний оглядач, незмінний автор та ведучий політичної програми «Прямим текстом» та авторського хард-ток-шоу Drozdov на телеканалі ZIK. Піонер суб’єктивної журналістики в Україні, один із найуспішніших та найупізнаваніших журналістів Західної України. У професійній журналістиці - з 1998 року. Починав у легендарній газеті «Поступ» (відділ інформації, згодом – відділ політики). З 2003 року - заступник головного редактора західноукраїнського тижневика «Аргумент-Газета», співавтор концепції «жовтого» видання. За лічені місяці наклад «Аргумент-Газети» зріс із 4 тисяч примірників до 30 тисяч. У 2005 році очолив перший аналітичний тижневик Львова «Аргумент Влада». Як головний редактор видання у 2006 році отримав найвищу національну відзнаку в галузі журналістики - «Золоте перо» (номінація «Відкриття року»). У 2007 році заснував політичну телевізійну програми «Прямим текстом» (Львівська облдержтелерадіокомпанія). Програма стала явищем в інформаційному просторі завдяки нестандартній манері автора, яка базувалася на невимушеній манері ведення, гостроті й несподіваності запитань, широкому вжиткові аргонізмів, діалектизмів та розмовної лексики. Своєю програмою Остап Дроздов започаткував жанр імпровізаційного, безсценарного інтерв’ю.

Видання книг Нобелівських лауреатів українською мовою (трохи статистики)

Щорічно твори нобелівських лауреатів масово перекладаються на усі можливі мови та поширюються світом, диктуючи певну літературну моду. А твори лауреатів минулих років часто стають програмними та класичними, витримуючи багаторазові перевидання великими накладами різними мовами світу. Щороку новий лауреат стає літературною зіркою, про яку говорять і критики, і видавці, і читачі. Оскільки Нобелівську премію вручають не за окремий твір, а за весь творчий доробок та загальний внесок автора у літературу, тому часто перевидаються майже усі твори новоспеченого лауреата.

«Зрештою людині надане всього одне життя – чому ж не прожити його як слід?»

«Хочу пожити недовго, але весело», – повторював Джек Лондон за словами Ірвінга Стоуна, одного з його біографів. На жаль, так і сталося. Американський письменник народився 12 січня 1876 р., а помер 22 листопада 1916 р., страждаючи одночасно від декількох хвороб, здобутих ним у подорожах світом.