вівторок, 14 травня 2019 р.

Чи мрієте ви про мандрівки в часі?

Про роман Одрі Ніффенеггер "Дружина мандрівника в часі" говорять таке:

• Неперевершений бестселер ХХ століття
• Відома екранізація 
• Видано в 33 країнах
• Права на екранізацію придбали Бред Пітт та Дженніфер Еністон ще до публікації книжки
• 2003 року Amazon.com назвав роман «Книжкою року», він отримав нагороду British Book Award

Про що ж ця книга?


Анотація видавця: Де бере початок їх кохання - юної студентки художнього коледжу і 28-річного бібліотекаря? Бо ще з дитинства Клер знала, що їй судився саме цей чоловік, відколи вперше побачила його - сорокатрирічним. Бо з дитинства знала його таємницю: Генрі - мандрівник у часі… Усе їх кохання буде зустрічами і розлуками, щастям і болем. Раз за разом Генрі зникатиме з її життя, закинутий у минуле… 
Пронизлива історія про кохання, що заблукало у часі, і життя з відчуттям нескінченності, що перемагає смерть. Їхнє життя - дивина. Їхні долі раз у раз перепліталися: познайомилися вони, коли Клер було всього шість, а Генрі - вже тридцять шість; одружилися вони тоді, коли їй виповнилося двадцять три... йому ж - тридцять один. А вся справа в тому, що у Генрі рідкісне захворювання - синдром переміщення в часі. Він постійно мандрує у часі і то пропадає, то з'являється в житті Клер. Іноді їй смішно... Іноді боляче. А іноді - просто неприємно...


Роман ставить перед нами важливі та складні питання - що є час, чи є Доля? Чи можна змінити щось в своєму минулому, вміючи подорожувати в часі? Але головною темою є те, що дає нам другий подих - родина та кохання. Родина, така рідна та така чужа. 

В книзі автор показує, що батьки залишаються батьками, хоч і хворі, хоч і недосконалі, та все одно люблять своїх дітей. Кохання що може здолати все - біль, розлуку, фізичні негаразди та осуд, кохання, яке завжди буде чекати. Вміння бути терплячим, прощати помилки, давати другий шанс і завжди чекати повернення – цьому вчишся, коли любиш когось. Кохання робить Генрі м’якшим, стриманішим і добрішим.

Любов показана хоч і в фантастичному творі, є насправді дуже живою, чесною та близькою до нашого життя, такого недосконалого, такого непередбачуваного. Почуття, що проходить червоною лінією через все життя героїв, що дає наснаги подолати все - недосконалості один одного, смерть, хвороби та навіть такий невблаганний час. Кохання, що як море - вічне, бурхливе, різне та все одно ж незмінне і таке, що чекає тільки тебе.


Немає коментарів:

Дописати коментар