вторник, 15 марта 2016 г.

Драма на три життя Марії Матіос „Солодка Даруся”


Кожен, хто читав драму на три життя Марії Матіос „Солодка Даруся” знайшов у ньому щось "своє". 
Одних зворушує драма головної героїні Дарусі, других – жорстока правда української історії, третіх – справжність образів, які увібрали в себе силу, колорит та нескореність Буковини та Галичини. 

Однак усі погодяться з тим, що емоційне піднесення досягається надзвичайною сконцентрованістю історичного, соціального і естетичного компонентів. 

Цей твір Марії Матіос досить неоднозначний, як і всі інші в цієї авторки.
Буковинське село воєнного і післявоєнного періоду, нужденний, наче гіркий полин селянський побут, аромат лісу і гір, чарівна музика дримби і вогонь коломийки, – усе це підпорядковано одній меті: показати, якою буває сила обставин і якою може бути сила людського духу. Сказати, що той дух настільки сильний, що ці обставини долає, - я б особисто не наважилась. Бо не усі герої подолали обставини. Були й ті, яких ці обставини зламали. Такими є, наприклад, батьки Дарусі. Мати повісилась, батько задля порятунку своєї родини перший раз в житті зважився стати крадієм, а потім - пішов за своєю дружиною. Даруся перестала розмовляти і ії вважають несповна розуму. Чи можна вважати, що батьки Дарусі та вона сама подолали обставини? 

Та й самі обставини дуже страшні. Мати Дарусі зникає на три доби, а повернувшись змінюється. Батько її вихожує, як малу дитину, пестить її, а потім ревнує до нестями і б'є що є сили. Лише через десять років жінка розповідає про ті страшні для неї три доби, а через декілька годин вкорочує собі віку. Даруся вважає себе причиною такого рішення матері. Батько не може собі вибачити, що не захистив жінку від страшної долі. Односельці з дня весілля розуміли, що Михайло не житиме без Матронки, бо не можна так до нестями любити дружину.

Та й чи такими вже однозначними є оті самі обставини? Коли з одного боку москалі та більшовики, а з іншого свої ж односельці з руху опору. І кожен ламає під себе.... Та й односельці, які не можуть пробачити щастя іншим, не можуть не донести на сусіда... Страшні часи, важкі долі!


Твір досить сильний за своєю натурою починається легко з поволі наростаючою напругою, описуючи важке життя жінки Дарусі у гірському селі за радянської доби десь у 1970-х роках. У селі її вважають німою та несповна розуму через її часті головні болі, але кличуть чомусь Солодкою Дарусею. Даруся живе сама у хаті своїх батьків й дає собі раду лише завдяки сусідам та добрим людям. За багато років її вчинки знайшли розуміння серед односельчан, але час від часу люди лякаються, чи то її, чи то власних гріхів. 

За словами письменниці, "Солодка Даруся", що вийшла окремою книжкою 2004 року, забрала у неї майже два роки фізичного часу та пуд нервових закінчень. Це перша її книжка, яку вона б не хотіла коментувати, бо прагне, щоб її прочитали.


Авторка з точністю відобразила народний побут та реальну мову населення Карпат і Прикарпаття, родом звідки була сама. Розглядаючи традиційну тему села, письменниця акцентує на його двоїстості: з одного боку, золоте коріння України, носій найважливіших рис ідентичності, а з іншого, село зазнало чи не найбільших руйнацій і страждань протягом останнього століття. Ця двоїстість художньо виражена в образі буковинського села Черемошне.

Чи може воно і надалі виконувати місію національного оберега України?

Подібно до Л. Мартовича, В. Стефаника, М. Черемшини, у М. Матіос для реалістичності описуваних подій вживаються діалектизми та так рясно, що іноді це утруднює сприйняття її твору. Для покращення розуміння певних слів письменниця за допомогою позначок і виносок пояснює значення невідомої лексики, проте більша половина діалектизмів вжиті без трактування їх значень.


В анотації до книги зазначено, що «Драма на три життя», як визначила жанр «Солодкої Дарусі» сама письменниця, - моральне застереження-забобон про те, що історія і кожна окрема людина за всіх часів і режимів пов’язані одною пуповиною, а гріх і його спокута - явища майже осяжні, матеріальні.

А Ви з цим згодні?