четвер, 22 травня 2014 р.

Книга відомого львівського журналіста Олега Стецишина «Ландскнехти Галицької армії»

Ця книга привернула до себе увагу та зайняла чільне місце в рейтингових списках видань, бо події сьогодення в Україні збудили неабиякий інтерес до історії та історичних фактів.
Над своїм твором автором працював не один рік, піднімаючи архівні матеріали, зустрічався з учасниками подій, що ще залишились живими, розшукував родичів померлих та працював (з їх дозволу) з сімейними архівами.

 Видання досліджує таке маловивчене явище нашої історії, як військове найманство: у ній ідеться про австрійців, німців, поляків, росіян, чехів та євреїв, які воювали за незалежність України в лавах УГА.
Олег Стецишин
на презентації своєї книги
Книга «Ландскнехти Галицької армії» вийшла друком у видавництві «Часопис», яке спільно з Центром досліджень визвольного руху та мистецькою агенцією «Наш формат» реалізовує проект видання науково-популярної літератури з історії ХХ століття «Наш формат історії».


Автор понад три роки досліджував і вперше в історіографії систематизував біографічні дані офіцерів неукраїнської національності, котрі служили в Українській Галицькій армії. Видання містить унікальні документи, понад сотню рідкісних фото, здебільшого з приватних архівів, значна частина котрих раніше не публікувалася в Україні.

«Все почалося з того, що я захотів дізнатися, де служив мій дідусь. Почав шукати інформацію в Інтернеті, радився на історичних форумах, тоді вирішив дослідити деякі документи в архівах. Для мене було відкриттям, що у нас є так багато нечитаних архівів по Галицькій армії. По багатьох документах я взагалі був першим читачем. А тема насправді дуже цікава, тож я вирішив досліджувати її детальніше», - розповідає Олег Стецишин.

Більш детально із досвідом роботи над книгою автор розповідає в своїй статті, з якою можна ознайомитись тут - http://www.cdvr.org.ua/content/олег-стецишин-німці-в-українській-армії-були-добрими-політруками». Статтю супроводжують цікаві фото.

Визнали професійність автора у викладенні історичних подій історики.

Доктор історичних наук Іван Патриляк на презентації зауважив, що, вперше беручи до рук цю книжку, сумнівався в її якісному написанні, адже автор є журналістом, а не професійним істориком. «Проте коли я прочитав працю, то змінив думку, тут справді зібрано доволі цікавий і різноманітний матеріал, і написано дуже легким стилем. Автор подає інформативні документи, біографії людей, окремі цікаві історії офіцерів УГА, широко розписані як окремі розділи книги».

Також, на думку Патриляка, позитивом є те, що автор подав поряд із дослідженням діяльності іноземців у Галицькій армії і аналогічний короткий огляд в армії головного противника УГА - польському війську. Тому читач має змогу порівняти, кому більше допомагали, хто користувався більшою іноземною підтримкою.

Хоча досі вважалося, що загалом офіцерів-чужинців в УГА було кілька десятків, аналіз архівних документів та спогадів свідчить: насправді на захист Західноукраїнської Народної Республіки стало значно більше європейських солдатів.

Олег Стецишин розповідає, як його вразили заяви іноземних офіцерів, в яких вони просили взяти їх на службу в УГА. «Там були такі слізні листи про готовність голову покласти за Україну. Що саме їх до цього спонукало? У всіх були різні причини: хтось ішов просто за покликом серця, інші зголосилися “на роботу”, бо за чотири роки Першої світової звикли до військових буднів. Були, очевидно, й такі, які пішли захищати ЗУНР, а потім і УНР із примусу, безнадії чи просто з авантюрних міркувань».

Цікавим є те, що книжка написана не лише на основі архівних матеріалів, а й із розповідей нащадків ландскнехтів, яких пан Олег шукав через соціальні мережі. «Наприклад, я знайшов у Facebook кілька людей з прізвищем Ціріц, написав їм і дізнався, що дочка офіцера Густава Ціріца живе зараз у Відні, їй 98 років і вона нічого не знає про свого батька. Я переклав документи німецькою мовою і надіслав їй. Через кілька днів племінниця цієї пані написала, що жінка вже кілька днів не спить, а постійно плаче, бо тільки тепер взнала, як її тато жив і помер».


Цікавого прочитання! Поділіться відгуками в коментарях!

Немає коментарів:

Дописати коментар