Коли запитати «Що ви знаєте про Шевченка?», то відповіді, в основному, є одноманітні та заклішовані, на кшталт, Шевченко – то Великий Кобзар, Великий революціонер. А що стоїть за цими словами пояснити не можемо. Особливо заклішованими є відповіді сучасної молоді.
Можливо, заяложені фрази шкільної програми про Тараса Шевченка і не роблять його постать привабливою, не дають усвідомлення його величі. Та й ми самі найчастіше згадуємо про нього лише у Шевченківські дні, проводячи якісь заходи (часто формальні) та витираючи пилюку з томів Шевченка. Можливо, варто говорити про нього не лише, як про революціонера, але і як людину, в котрої були почуття, ніжність, кохання …були свої людські, земні бажання, емоції. Тому, я хочу висвтлювати декотрі маловідомі факти з його біографії чи, навіть, народні перекази, котрі не претендують та 100% достовірність.
2014 рік в Україні є роком Тараса Шевченка. Це рік ювілейний, бо з дня народження відомого майстра слова та пензля минуло 200 років.
До ювілею Кобзаря видавництво «Либідь» випустило
науково-популярну книжку «Боже милий! Як хочеться жити...», автором якої є
багаторічний працівник Національного музею Тараса Шевченка Надія Відоняк. Це
збірка зі статтями, розвідками і дослідженнями про маловідомі факти з життя і
творчості Тараса Григоровича.
Маючи можливість упродовж десятиліть вивчати
раритетну музейну колекцію, зібрану за останні два століття, автор у
публікаціях аналізує події, що вплинули на життєву долю видатного українця,
намагається розібратися у відносинах між Тарасом Шевченком і його сучасниками.Але повернемося до цікавих фактів з життя Великого майстра. Ось один з них.
Ставлення Т. Шевченка до свого зовнішнього вигляду та модного одягу
Коли Шевченко став у Петербурзі модним портретистом і почав заробляти добрі гроші, у нього з'явився потяг до модного одягу (як віддяка за нужденне дитинство і юність). Він відвідував гарні ресторани, носив вишуканий одяг, а з особливим задоволенням описує в щоденнику придбання гумового плаща-макінтоша, які тільки-но з'явилися у Петербурзі. Плащ коштував 100 карбованців - сума на той час досить велика (у археологічній комісії Тарас Григорович працював за 150 на рік). Навіть під час заслання Шевченко не втратив смаку до життя – один із записів «Журналу» присвячений добрим пензлям, присланим товаришем, і гаванським сигарам, що були подарунком.
Коли Шевченка заарештували, на ньому був фрак, а він сам був чисто виголений і мав вигляд, ніби збирається на свято.
Коли Шевченка переводили в Новопетровськ, в дорозі він опирався на вербову палицю. Пізніше встромив її в землю на солдатському городі і з неї виросло перше дерево у Новопетровську. Пізніше він з ініціативи коменданта форту Ускова вибрав місце для саду і зробив його план, а восени 1853 року його засадили. У 1857 році форт Новопетровський перетворено на місто Олександрівське. Сад став міським і звався весь час садом Шевченка.
Більшість зображень Шевченка після заслання показують його в шапці і кожусі. В кінці 50-х років ХІХ століття українська діаспора Петербургу «пустила» моду на народний одяг. Багаті поміщики вважали «шиком» прогулятися столицею в кожусі. Тому такий вигляд – данина тогочасній моді. У повсякденному житті Шевченко носив звичайний для того часу одяг.
Приятель Шевченка О. Чужбинський згадував, що Тарас Григорович неохоче відвідував представників вищого світу, бо ж треба було обов'язково одягати фрак.
- А не хочеться мені натягать отого фрака, щоб він зслиз, - говорив поет. - Ходім краще на Дніпро, сядем де-небудь на кручі та заспіваємо.
А далі пошукаємо інших фактів...
Немає коментарів:
Дописати коментар