Нобелівські лауреати з літератури 2018 та 2019 років

Названо ім’я лауреата Нобелівської премії з літератури. В 2019 році ним став австрієць Петер Гандке. Нагороду, яку Нобелівський комітет не зміг вручити 2018 року, отримає польська авторка Ольга Токарчук.

10 жовтня Нобелівський комітет у приміщенні Шведської академії назвав ім’я лауреата премії з літератури 2019 року – австрійського письменника Петера Гандке. Як заявив представник академії, його відзначили «за впливову роботу, яка з лінгвістичною майстерністю вивчає периферію та специфічність людського досвіду».

Автор, який дивує

Мало який літератор може зрівнятися з письменницькою майстерністю Юрія Косача. Творчість письменника й далі є здебільшого білою плямою на тлі історії української літератури. Розуміння постаті Косача рідко виходить за рамки так званої «контроверсійности», а його художні твори залишаються недооціненими, а що гірше - незнаними і непрочитаними.

Юрій Косач – український письменник, небож Лесі Українки та онука Олени Пчілки. Косач був поетом, прозаїком, драматургом, журналістом, есеїстом, редактором. А наприкінці життя він почав ще й малювати.

У 1970-х роках Улас Самчук передбачав, що настане час, коли тексти Юрія Косача (1908–1990) буде прочитано й осмислено, а його біографію - написано.

Бо не дивлячись на всю його хамелеонщину, за ним водиться і щось інше. Він автор цілого ряду літературних писань, які, без сумніву, знайдуть місце в історії літератури нашої мови, за сто років його біограф буде писати про його теперішні походеньки з поблажливою посмішкою, як це пишеться тепер про такі справи Байрона чи Бальзака…

Сьогодні остання видана книжка Косача – збірка історичної прози «Сеньйор Ніколо» (К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018). «Сеньйор Ніколо» – це незавершений біографічний роман про Гоголя (на основі його листів), який Косач писав у 1950-х роках і в який Косач закладає свої проблеми культурних орієнтацій та національної належності. Ці теми були магістральними у його творчості.

Вражають історичні оповіда­ння та повісті у книзі «Сеньйор Ніколо», зокрема про історичні постаті: графа Ан­дрія Розумовського - приятеля і мецената Бетховена; Дмитра Бортнянського; Миколу Гоголя, які волею долі служили росій­ській імперії, але мали невгаси­ме українське серце.

Книга з'явилась в фонді художньої літератури наукової бібліотеки МДУ. Запрошуємо до ознайомлення!

«Мені подобається спів птахів, подобається передзвін моїх сріблястих тополь, але найбільше люблю я слухати сміх сина в моєму саду»

Останнім часом цей пречудовий, найголовніший для мене у світі звук я чую кожного вечора ще й завдяки Астрід Ліндгрен та її творам  «Пеппі Довгапанчоха» та «Малий і Карлсон, що живе на даху»!

Астрід Анна Емілія Ліндгрен народилася 14 листопада 1907р. у Швеції. ЇЇ книги перекладені більш ніж 85 мовами та видані більше ніж у 100 країнах світу. Сьогодні вона відома завдяки своїм творам: «Малий і Карлсон, що живе на даху», «Пеппі Довгапанчоха», «Знаменитий детектив Блюмквіст», «Міо, мій Міо», «Діти з Бешкетної вулиці» та багатьом іншим.

«Єдиний спосіб позбутися спокуси – піддатися їй»

16 жовтня 1854 року народився Оскар Фінгал Вілс Вайлд – англомовний ірландський поет, прозаїк, драматург, яскрава знаменитість свого часу. Найбільш відомий він своїми п’єсами, повними парадоксів, крилатих фраз і афоризмів, а також романом «Портрет Доріана Грея», чий образ відразу згадується, коли мова заходить про Оскара Вайлда.

Чи потрібні бібліотеки в сучасному світі?

Мене турбує, що в XXI столітті люди не розуміють, що таке бібліотеки і для чого вони потрібні. Якщо вважати бібліотеки просто сховищами для книг, то вони можуть здатися застарілими в світі, де багато - але не всі - книги існують в цифровому форматі. Але такий підхід означає, що ви упустили суть.

Я думаю, що це пов'язано з природою інформації. Інформація має цінність, а правильна інформація має величезну цінність. Протягом всієї людської історії ми жили в умовах браку інформації та володіння необхідною інформацією завжди було важливо і завжди цінувалося: коли сіяти, де знайти необхідне, карти, історії. В обмін на таку інформацію завжди можна було отримати їжу та нічліг. Інформація мала цінність і ті, хто їй володів або знав, як її здобути могли на цьому заробити.

«У кожного з нас є своя машина часу: спогади, що несуть нас в минуле і мрії, які переносять нас у майбутнє»

«Війна світів» (1898), «Машина часу» (1895), «Невидимець» (1897), «Острів доктора Моро» (1896), роман-антиутопія «Коли прокинеться той, хто спить» - це лише краплинка творів письменника-фантаста  Герберта Джорджа Уеллса, що дарує нам світ сміливих наукових ідей, зухвалих відкриттів та вражаючих експериментів.

На війні як на війні... (роман Ніколаса Борна "Фальшивка")

Роман Ніколаса Борна "Фальшивка" став культовою книгою і інтелектуальним бестселером для кількох поколінь читачів. У 1981 році роман буkj екранізованj Фолькером Шлендорфом.

Герой, журналіст Лашен - дуже своєрідна особистість, схильний до самокопання і розлогих плутаних міркувань. Про таких, як він, кажуть «собі на думці». Дуже складно зрозуміти людину, коли він сам не розуміє, чого він хоче: від себе, від життя, від людей навколо, відчуває тільки, що все навколо фальшиво, і він посеред всього цього несправжнього жалюгідна нікчема. Причому, один лише раз він обмовився: ах, людей по-справжньому вбивають, як ніби в перший раз це усвідомив. Читачу дуже складно було зрозуміти переживання Лашена з приводу його бездушності, байдужості, якоїсь відстороненості від усього того, що відбувається.

Формула щастя... Чи є вона?!

Володимир Чеповий - успішний бізнесмен, автор цікавих соціальних проектів - неординарна в усіх відношеннях людина. Одного разу все його благополуччя і життя,  що склалася, виявилися під ударом. На цьому важливому життєвому перехресті Володимир багато усвідомив і не побоявся круто розгорнути траєкторію своєї долі. Володимир Чеповий розробив власну гіпотезу сенсу життя і формулу щастя, яку, разом з журналісткою Ганною Ясною, описав в книзі «Перехрестя». До книги увійшов семирічний практичний і теоретичний досвід автора, розробки заснованого ним «Інституту вивчення щастя», витяги з різних філософських вчень і звичайна життєва мудрість.

Як вбити в дітей бажання читати (продовження теми)

Про один із способів вбити в дитини бажання читати ми вже почули. Кому цікаво можна повернутися сюди - "Погані" автори, або Як відбити в дітей бажання читати. Сьогодні - продовження теми.

Є ще один спосіб знищити любов дітей до читання - переконатися, що поблизу немає взагалі ніяких книг і місця для читання.

Я думаю, у нас є зобов'язання перед майбутнім. Зобов'язання і борг перед дітьми, перед дорослими, якими ці діти стануть, перед світом, в якому вони будуть жити. У всіх нас: читачів, письменників, громадян - є зобов'язання.

«Найважливіші слова в своєму житті ми вимовляємо мовчки»

24 серпня Пауло Коельйо виповнюється 72 роки.

У творах письменника духовність, бажання до досягнення Вищої Сили переплітаються з любов’ю до людей, з простими земними радощами і насолодою від самого життя. Тонко описуючи емоційний стан своїх героїв, Пауло Коельйо передає неймовірну насолоду від духовних досягнень.

"У війни не жіноче обличчя" Світлани Алексієвич

Одна з найвідоміших у світі книг про війну, яка поклала початок відомому художньо-документальному циклу Світлани Алексієвич "Голоси Утопії". Перекладена більш ніж на двадцять мов, включена в шкільні та вузівські програми в багатьох країнах. Остання авторська редакція: письменниця, відповідно до свого творчого методу, постійно допрацьовує книгу, прибираючи цензурну правку, вставляючи нові епізоди, доповнюючи записані жіночі сповіді сторінками власного щоденника, який вона вела протягом семи років роботи над книгою. "У війни не жіноче обличчя" - досвід унікального проникнення в духовний світ жінки, що виживає в нелюдських умовах війни.

Книга являє собою збірник оповідань ветеранів війни - жінок. Санітарок, прачок, кухарів, пілотів. Їхні розповіді про те, як йшли на фронт, як переживали жах війни, воювали за життя, не знаючи про неї ще нічого. З якою несправедливістю ці дівчатка-жінки зіткнулися після війни, як приховували своє військове минуле. 

"Погані" автори, або Як відбити в дітей бажання читати

Я не думаю, що існує така річ як погана книга для дітей. Час від часу серед дорослих стає популярним вказувати на який-небудь різновид книг для дітей, на який-небудь жанр або автора і оголошувати ці книги поганими і заявляти, що треба уберегти дітей від цих книг. І це відбувається знову і знову: Енід Блайтон була оголошена "поганим" автором, також як Р.Л. Стайн і десятки інших. Вважалося, що комікси виховують неписьменність.

Це нісенітниця. Це снобізм. Серед авторів, яких діти знаходять і читають, немає поганих авторів, тому що усі діти різні. Вони шукають історії, які їм потрібні, і вони привносять частинку самих себе в ці історії.

"Джерело" Айн Ренд

Романи Айн Ренд повертають нас до літератури позитивістського типу. Американській письменниці напрочуд точно вдається змалювати образ епохи через людей, їхні прагнення та конфлікти. Вона заглиблюється в людську психологію, показуючи, як можуть виникати конфлікти і як люди можуть або не можуть дати їм ради.

Айн Ренд обирає для художньої реконструкції зазвичай перехідний час: письменниці важливо показати, як відбувається зіткнення ментальностей, як люди однієї епохи стають аутсайдерами в іншу, як нові акули пожирають гігантів учорашнього дня.

В облом

        Спека…Напевно кожному знайоме відчуття, коли від неї зриває дах і не хочеться робити анічогісінько. Навіть думка стає героїчним подвигом. Але головне, щоб тимчасові симптоми дії спеки на людину не привели її до життєвої позиції постійної бездії, страху перед новим та жахом прикладати зусилля для покращення свого життя!!! 

Альберта Ейнштейна одного разу запитали про те, як виховати розумних дітей...

Альберта Ейнштейна одного разу запитали про те, як виховати розумних дітей. 

Його відповідь була проста і повна мудрості: "Якщо ви хочете, щоб ваші діти виросли розумними - сказав він, - читайте їм казки. Якщо хочете, щоб вони стали ще розумніше - читайте їм більше казок". 

«Про вчора не гадай – воно навік зів’яло, Про завтра не журись – воно ще не настало»

18 травня 1048р. народився Омар Хайям – видатний поет,  учений Давньої Персії, математик, астроном, знавець багатьох мов світу, відомий своїми рубаї. 

Із творчим шляхом Омара Хайяма нас знайомили, здається, ще у школі.  Скільки ж проминуло років з того часу!!! Але це – одна мить у порівнянні з майже тисячоліттям, що живуть та залишаються актуальними рубаї Омара Хайяма.

Чи мрієте ви про мандрівки в часі?

Про роман Одрі Ніффенеггер "Дружина мандрівника в часі" говорять таке:

• Неперевершений бестселер ХХ століття

• Відома екранізація 

• Видано в 33 країнах

• Права на екранізацію придбали Бред Пітт та Дженніфер Еністон ще до публікації книжки

• 2003 року Amazon.com назвав роман «Книжкою року», він отримав нагороду British Book Award

Про що ж ця книга?

"Крадії" від В. Фолкнера

Вільям Фолкнер - той автор, чиї твори читати завжди складно. Особливий стиль автора, довгі речення, філософсько-повчальний тон.... Та коли долаєш, при цьому не помітно для себе самого цей набір довгих хитромудрих і повчальних Фолкнерівських залізобетонних плит, занурюєшся в особливий авторський світ інтриг та шаленого сюжету. 

Роман "Крадії" - це історія одинадцятирічного хлопчика аристократа півдня, період його дорослішання і знайомство з соціальними вадами різношерстого сучасного суспільства, яке знаходиться в даний момент на роздоріжжі. І все, як завжди невипадково і символічно. Револьвер на початку роману у випадкових руках, вкрадена машина - ключовий символ і головна зав'язка в оповіданні, дід аристократ і певне протиставлення коня згасаючого півдня першому автомобілю, існуванню якого так опирається старий знайомий полковник Сараторис. 

«Робота мені подобається. Вона мене зачаровує. Я здатний сидіти і дивитися на неї годинами»

Знаєте, кого я згадала в ці вихідні, коли відвідала парк «Веселка»? Джерома К. Джерома!!! Гадаєте, чому? У цьому парку є одне цікаве місце, що нагадало мені відомий Хемптон-Кортский лабіринт! Мій син з великим задоволенням проводив час, бігаючи по доріжках серед висаджених туєк, а я згадувала веселу главу з книги «Троє в човні, не рахуючи собаки», в якій Гарріс, Джордж і Джей заблукали в Хемптон-Кортском лабіринті. І тільки завдяки одному зі старих сторожів їм вдалося вибратися з цього «підступного» місця.

«Іноді одне слово може прозвучати тепліше, ніж безліч слів»

        Нарешті потеплішало…

     Останні кілька квітневих днів просто здивували своєю майже зимовою свіжістю. Якось миттєво стало сиро і незатишно. Вибираючи представника літератури, який народився в квітні, як-то відразу на розум прийшли шкільні класи Ловудскої школи для дівчаток, в якої навчалася героїня роману Шарлотти Бронте Джейн Ейр.

Книга для розумників! Безсумнівно!!!

Сьогодні я представлю книгу Деніела Куінна "Ізмаїл". Це роман про учнівство. В ролі учня виступає людина, розчарована насильством, що панує в суспільстві, а в ролі учителя - горила-телепат на ім'я Ізмаїл. У 1999 році за мотивами книги був знятий фільм "Інстинкт" з Ентоні Хопкинсом. У фільмі сюжет роману був досить сильно перероблений, так що до книги Деніела Куінна фільм має лише непряме відношення.

Автор піднімає важливі питання впливу людини на планету, сприйняття людьми світу і свого місця в ньому. При цьому автор лише пропонує новий погляд на світ, навіть не думаючи давати керівництво до дії. Він примушує замислитися і пропонує тобі самому вирішити що робити з цими знаннями. З одного боку це розстроює. З іншого, навіть знайомство з такими поглядами надає книзі цінність.

Сюжет книги є лише обрамленням для поглядів автора. Велику частину книги йдуть діалоги про місце людини у світі, її минулому, сьогоденні і майбутньому. 

"Дівчина з Данії" Девіда Еберсгоффа - це історія про першого у світі чоловіка, який зважився на операцію по зміні статі

"Дівчина з Данії" Девіда Еберсгоффа - це історія про першого у світі чоловіка, який зважився на операцію по зміні статі. Тема суперечлива. Проте заслуговує прочитання, хоч і не для широкої аудиторії.

Події відбуваються в 20 роки в Копенгагені. Молода сім'я художників - щаслива разом. У пари немає дітей, але вони щиро люблять один одного. Одного разу, дружина просить свого чоловіка допомогти їй в написанні картини (її роботи не завжди вдалі і затребувані), чоловікові доводиться позувати в панчохах. Цей випадок змінив повністю усе життя сімейної пари. Молодий хлопець все більше ототожнює себе з жінкою, і з часом нічого чоловічого в ньому не залишається...

«Не страшно з’явитися на світ у качиному гнізді, якщо ти вилупився з лебединого яйця!»

214 років тому, 2 квітня у Данії народився відомий казкар Ганс Крістіан Андерсен. Думаю, жодне дитинство не минуло без його творів. Бо коли у сім’ї народжується маленька нова людина, у руках батьків все частіше з’являються книжки для дітей. Де ж тут обійтися без казок! Звичайно ж і до моїх рук потрапив збірник Ганса Крістіана Андерсена. 

«Та дайте ж ви мені, нарешті, спокій!»

Он знал, что запах правит всем,

Прогонит прочь, возьмет без боя в плен,

К сердцам людей был ключ готов –

Аромат, что внушает любовь.

Якось увечері випадково почула з колонок ці рядки, і пам’ять одразу відгукнулася: Патрік Зюскінд «Парфуми». Мій чоловік любить важкий рок. «Це «Арія», – сказав він. Те, що по книзі було знято фільм у 2006 році, я знала. І навіть, як і більшість, дивилася. Але для мене було новиною, що і в музичному творі був обіграний сюжет книги. Як виявилося, «Арія» далеко не перша. Ще у 1993 році роман «Парфуми» надихнув легендарний гурт «Nirvana» на написання пісні «Scentless Apprentice». Адже використання сюжетів письменників в музичних творах і кінематографі як ніщо демонструє високу зацікавленість читачів. Не зважаючи на те, що книгу було переведено на 46 мов, про самого автора на сьогодні відомо не так вже й багато. Зюскінд продовжує залишатися загадкою як для читачів, так і для ЗМІ.

Ще один роман від подружжя Дяченків

"Відьомська доба" - роман Марини і Сергія Дяченків.

Не скажу, що історія з перших рядків вражає своєю унікальністю, але справа в стилістиці авторів - книга написана тою самою легкою, прекрасною, що передає емоції, мовою, - читаєш не зупиняючись. Думаєш, ну ось тут до кінця глави прочитаю, або до кінця наступної, ну або... поки не сяде телефон... і перейду на паперову книгу. Так, цей той самий випадок, коли в перервах між зануренням в історію, вона не відпускає тебе - в голові мелькають образи і думки, хочеться дізнатися що було дальше, або перечитати минуле... Все тому, що сам сюжет простий але що інтригує - все в книзі, що нам близько і те, що могло б бути... теоретично.

Читачі бувають різними! Головне - любити книгу і читання!

«Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому…» (Ліна Костенко)

Дивлячись на цю жінку, життєве  кредо якої говорити лише правду та любити свободу, важко собі уявити, що їй виповнилося 89 років.
Дівчинці з провінціальної вчительської сім’ї, що народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині, судилося круте духовне сходження. Перш ніж стати живим класиком української літератури, Ліна Костенко пройшла тернистий шлях шестидесятниці, на якому мала заборону на друк і тотальну цензуру від системи.

Художня література і будівництво в'язниць: як це пов'язано?

Ніл Гейман 14 жовтня 2013 року в залі Барбикан, в Лондоні прочитав лекцію для Reading Agency. Ці лекції Reading Agency щорічно  проводяться з 2012-го року і надають провідним письменникам і мислителям платформу для обміну оригінальними і сміливими ідеями про читання і бібліотеки. Уривок відредагованої версіїї пропоную вашій увазі. 

Одного разу в Нью-Йорку я слухав виступ, присвячений будівництву приватних в'язниць - індустрії, що бурхливо розвивається в Америці. Цій індустрії необхідно планувати своє майбутнє: як багато камер буде треба? Скільки буде ув'язнених через 15 років? 

Вчені та урядовці виявили, що можуть з легкістю визначити цю цифру, використовуючи простий алгоритм, грунтований на даних про те, який відсоток дітей у віці 10-11 років не уміє читати. І ці діти, зрозуміло, не читають собі для задоволення. Співвідношення, звичайно, не один до одного: не можна сказати, що в грамотному суспільстві немає злочинців. Але тут безумовно є взаємозв'язок. І цей взаємозв'язок проявляється в одному простому факті: грамотні люди читають художню літературу.

Неприємний якийсь твір - "Шовкопряд" Р. Гелбрейт

Хочете поринути в атмосферу Лондона, чиї вулиці однаково добре пам'ятають як Джека Потрошителя, так і паради на честь осіб королівської крові, а заразом зануриться в жорстокий світ книжкового видавництва з його інтригами, підступами, лицемірством і космічним его? Тоді відкривайте книгу "Шовкопряд" і дізнайтеся, хто винен в смерті письменника Оуена Куайна. 

Дружина Куайна звертається за допомогою у пошуках зниклого чоловіка до Корморана Страйку, відомого нам по першій книзі Р. Гелбрейт "Заклик зозулі". 

Корморан знаходить чоловіка, що загуляв, ось тільки в дуже непрезентабельному виді. У старому особняку, де все облито кислотою, лежить його тіло: пов'язаний, випатраний труп в оточенні сервірованих тарілок. Жахлива картина місця злочину нагадує фінальну сцену його останньої книги, де кожен персонаж - це реальна людина, зі своїми таємницями. Виходить, що круг підозрюваних звужується до декількох чоловік. Адже вбивцею може бути тільки той, хто прочитав рукопис...

Роман-соната «Дивна така любов» від Анни Багряної

Анна Багряна - поет, прозаїк, драматург, перекладач. Народилася 1981 р. у м. Фастові Київської області. За освітою - філолог. Автор багатьох збірок поезії, а за роман "Етимологія крові" була нагороджена премією ім. О. Гончара та ІІІ премією конкурсу "Коронація слова – 2008".

Роман-соната «Дивна така любов» написаний під звучання «Місячної сонати» Бетховена. Відтак кожен розділ тексту відповідає за своїм настроєм кожній із трьох частин сонати.

Дія роману починається у передмісті Києва. В родині сільського вчителя на Різдво народжується дівчинка Надійка. Під час важких пологів мати стає німою. Дівчинка росте відлюдькуватою, дивною. За це односельчани кажуть на неї «відьма». Випадкове знайомство з київським художником Нестором розкриває дивовижний Надійчин талант: вона переносить на чисте полотно свій різдвяний сон, і це - її найперший, найдивовижніший малярський витвір.

"Галерея чуття" - видання, що об'єднує живопис, поезію та прозу

Видання «Галерея чуття» від арт-видавництва «Nebo BookLab Publishing» зібрало під своєю обкладинкою звичні імена української класики. Класичні теми й класичні імена можуть бути завжди на часі.

«Галерея чуття» – видання, що об’єднує живопис, поезію та прозу. За формою це видання - синтез образотворчого та літературного мистецтва, поезії, прози та живопису. На перший погляд, зовсім не комерційний продукт. Проте, видавці впевнені, що збірка буде мати успіх, адже за підсумками двох книжкових форумів - Львівського і Арсеналу, - зараз спостерігається неабияке зростання попиту не тільки на поезію, як жанр, але й на СВОЇХ авторів та цікаві візуальні рішення оформлення книг, креатив в подачі літтературного матеріалу та цікаві концепції поєднання письменників. Адже у цій книзі читач знайде вірші Івана Франка і Євгена Плужника, Володимира Сосюри і Василя Симоненка, Миколи Вінграновського і навіть Сергія Жадана. Крім цього, у виданні прозвучать Олександр Пушкін у перекладі Максима Рильського і Марина Цвєтаєва в перекладі Валерії Богословської. 

Марианна Гончарова "Дракон из Перкалаба"

Среди новых поступлений книг в фонд абонемента научной и художественной литературы научной библиотеки Мариупольского государственного университета оказалась книга Марианны Гончаровой "Дракон из Перкалаба".

Имя автора мне ни о чем не говорило, а в сети о Марианне Гончаровой весьма скудная информация. Не говоря уж о том, что и отзывов, и рецензий на ее книги очень мало. Такое впечатление, что она абсолютно неизвестна широкой публике.Очень жаль! 

Поэтому хочу восполнить пробел и написать пару слов о Марианне Гончаровой. Это украинская писательница, пишущая на русском языке.

"Поллианна" Элинор Портер

Эта книга, написанная более ста лет назад, вошла в золотой фонд литературы для детей. Книга замечательная. Мне кажется, для взрослых людей она даже более полезна, чем для детей.

Сюжет на первый взгляд очень прост: Девочка 11-ти лет Поллианна осталась сироткой, умер её отец, а раньше него и мать. Поэтому её забирает к себе тётя Полли, ненавидящая отца Поллианны, которого выбрала её мать (сестра тётки), и с сестрой она разорвала давным-давно из-за этого все отношения. Тётка эта сварливая, сухая, непреклонная, вечно недовольная, и забрала девочку только из чувства долга.

А девочка оказалась необычным ребёнком, она в совершенно любой ситуации всегда находит что-то хорошее, то, чему можно радоваться. Так, когда она ждала в подарок от Женской помощи куклу, а получила костыли, потому что куклы не было, она заплакала, но её замечательный отец научил играть её в игру. Игра в радость. Оказывается, и полученным костылям можно радоваться... ведь они ей не нужны!